fbpx

Моя свекруха була тричі була заміжня. П’ять років тому вона поїхала на заробітки, мовляв, заробити собі на житло. Жодного разу за цей час вона не передала нам ні грошей, ні посилки. Не знаю, що вона там робила, але повернулася без нічого. Тепер їй ніде жити і вона приїхала до нас. Але я вважаю, що не зобов’язана приймати її у нашому домі, а чоловік мовчить

Коли я двадцять років тому виходила заміж, дуже хвилювалася про те, щоб мій обранець виявився порядною людиною. Та в процесі спільного життя я швидко переконалася, що мій чоловік дуже порядний і турботливий, можна сказати, що мені дуже пощастило.

Він розуміє і приймає мене такою, яка я є. А це для мене дуже важливо. У нас є двоє діток: дочка, яка закінчує школу і син, що йде в наступному році в перший клас. Здавалося б, все чудово – живи і отримуй задоволення. Але ні. Нещодавно в нашому житті з’явилася свекруха. Джерело

Справа в тому, що я бачила її всього кілька разів. В молодості вона тричі була заміжня. Для неї було все так просто – зійшлася з чоловіком, розбіглася і відправилася шукати нового. Мій чоловік розповідав, що постійно вони міняли квартири, міста, а його мати – чоловіків. Ну, мені зовсім такого способу життя не зрозуміти, мене батьки зовсім не так вчили.

П’ять років тому моя свекруха поїхала на заробітки в Італію, мовляв, заробити собі на житло. Жодного разу за цей час вона не передала нам ні грошей, ні посилки. Не знаю, що вона там робила, але повернулася без грошей. Тепер їй ніде жити.

Зараз заробляти вже не може, а з чоловіків залишився тільки син, мій чоловік, про якого вона нарешті згадала. Приїхала до нас, бо більше їй іти нікуди. Але я не хочу, щоб вона перебралася до нас на постійне місце проживання.

Треба сказати, що на нашу квартиру ми з чоловіком самі заробили: більше десяти років збирали гроші і в основному купували все дітям, а собі у всьому відмовляли. Свекруха весь цей час жила одним днем: харчувалася в кафе, замість того, щоб самій приготувати їжу. Грошей на одяг, до речі, зовсім не шкодувала, купувала все що хотіла. Я навіть не знаю, чи думала вона про своє майбутнє?

В свої шістдесят два вона навіть кімнату собі оплачувати не може, бо пенсія у неї мала. А їй потрібно десь жити. Але чому у нас? Моя доросла донька незабаром може привести додому зятя і я віддам їм одну кімнату. Свекруха ж впевнена, що ми не маємо права їй відмовити. А я вважаю, що їй потрібно було раніше думати, а не розважатися і жити в своє задоволення.

Свекруха поводить себе нахабно, живе, наче у себе вдома. Постійно мене повчає. Я вже не витримую. Я знаю, що у чоловіка є тітка, рідна сестра свекрухи, яка зараз в селі одна живе. Ми з нею бачилися всього один раз, на нашому весіллі, але мені вона здалася серйозною жінкою. Чоловіка у неї давно немає, діти роз’їхалися, вона старша за свекруху на 10 років. От я і запропонувала свекрусі відправитися в рідні місця. У відповідь отримала лайку і істерику – свекруха не хоче загубити решту свого життя, працюючи тяжко в селі. Адже у сестри там чимале господарство.

Я навіть ніколи подумати не могла, що опинюся в такій ситуації. Свекруха у нас вже кілька тижнів живе, але тему її подальшого проживання ми не обговорюємо. Я чекаю, що чоловік почне розмову, але він мовчить. Та я розумію, що жити з нею він теж не хоче, але сказати їй прямо у вічі не може, все ж вона його рідна мати. Ну і що ж робити в такій ситуації?

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page