Маю я донечку, тому я – теща, а зазвичай вони не задоволені своїми зятями. Ось пенсіонерки з нашого будинку, коли сидять під під’їздами, то тільки б обговорювали, які нехороші чоловіки трапилися їх донькам.
А я так розумію вже з самого життя, що молода сім’я відразу ідеальною не стає.
А у мене непоганий зять, хороша він людина, поважна. Від допомоги або поради моєї не відмовляється ніколи, корони на голові не носить. Так ми з ним відразу домовилися: якщо у нас буде якесь непорозуміння – спокійно обговорюємо проблеми між собою, не тримаємо в собі, але і не ображаємося, якщо почуємо неприємне.
Моя дочка теж має такий непростий характер, я знаю її з дитинства, з зятем мені набагато легше домовитися. Живемо все в одному місті: наші діти і їх матері. Ми з чоловіком розлученні вже давно, цілих 15 років я вже сама, так що до нашої сім’ї я його не відношу вже давно.
У всіх своє житло, діти живуть окремо, тому, здавалося б, проблем ніяких бути не повинно. Проблема у нас саме в свасі. Причому, цю проблему бачу лише я одна.
Вона жінка вільна, молодша за мене, але не працювала за своє життя жодного дня. Так це щира правда. Хоча вона багато разів намагалася влаштувати своє особисте життя. З кимось розписувалася, з кимось так жила. Містечко у нас невеличке, все на виду, всі багато що знають. А зараз, коли вік підійшов до пенсії – моя сваха залишилася одна.
А пенсії не передбачається поки зовсім, хоча якісь гроші отримує. Як живе? Син її годує. А він не бізнесмен, простий працівник, все своєю працею йому дістається, заробляє він небагато. І навіть слова матері не сказав: треба, так треба! Майже половину заробітку їй віддає, бо шкодує.
Я намагаюся, як можу, допомагати молодій сім’ї. Гаразд – вони поки без дітей. Але молоді ж, одягнутися по-модному хочеться, машину пора оновити. Та хіба мало у сім’ї витрат! Квартиру ось ремонтують, від бабусі зятеві моєму дісталася. Вона його і виховувала, поки мати життя собі влаштовувала.
Дочка мовчить, не докоряє чоловіка, боїться, що знову змін нічних набере або таксувати ночами піде.
Ну що за безсовісна у мене сваха. Пішла сама до неї. Думала, по-жіночому поговоримо, може, совість її розбуджу. Може ще сама собі заробляти, не стара ж вона ще. Хоч на свої потреби копієчку б мала. Та й синові легше буде. Куди там! А я всього лише запропонувала їй роботу: давно собі пригледіла для підробітку. Сиди вахтером в маленькій організації, записуй в журнал, хто ключ взяв і прихід-відхід співробітників.
Так сваха сказала, що за копійки працювати не збирається, ще й образилася на мене.
От як вирішити цю проблему, яку ніхто крім мене вирішувати не хоче?
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
