Моя сваха – дуже хитра жінка, і це я зрозуміла з самого початку нашого знайомства. А живуть наші діти уже 14 років.
Ярослава, сваха моя, жила всі ці роки в іншій області. Але 5 років тому не стало її чоловіка, і вона продала свою квартиру, щоб переїхати поближче до доньки.
Тепер сваха живе в тому ж селищі, що і я. От тільки в селі роботи завжди багато, а вона це не любить зовсім.
Вона постійно тільки те й робить, що скаржиться, що її все болить, тому на городі у себе вона нічого не садить.
Зате внадилася до мене мало не щодня ходити – то цибулі їй дай, то салату, то кропу.
Спочатку я давала, ну як інакше? Потім вирішила, що допоможу їй все біля хати посадити, все покажу, розкажу. Але сваха навідріз відмовилася, вона каже, що ця робота не для неї.
А от ходити до мене щодня і практично все брати безкоштовно – такий варіант їй підходить!
Головне, що сваха моя – зовсім ще не стара жінка, їй всього 58 років (мені 64). Але вона звикла до того, що все життя за неї чоловік всю роботу робив. А тепер, коли його не стало, доводиться самій викручуватися.
Якось я повернулася додому, бачу – моя сваха у мене в грядках з пакетиком збирає собі урожай. І зелені набрала, і кабачки, і огірочки у мене вже є.
– Ой, свахо, а то Ви? Вас вдома не було, то ж я вирішила трохи похазяйнувати у Вас тут, – почала виправдовуватися Ярослава.
Я не витримала, і сказала їй, що все це на ринку продається, а в мене тут приватна територія!
Вона на мене образилася, залишила все, що для себе нарвала, і пішла.
Ввечері мені син зателефонував, теж ображений.
– Мамо, ну тобі що, шкода тієї трави? – питає. – От навіщо ти тещу так з пустими руками додому відправила?
– Не в траві справа, – кажу. – Просто треба порядок знати, і совість мати!
Син поставив слухавку, більше не телефонує. Невістка і сваха теж.
Мені прикро. І городини мені не шкода. Просто сваха хотіла бути хитрішою за мене, а я це присікла.
Вважаю, що все правильно зробила.
А як би Ви вчинили на моєму місці?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
