Мої сусіди Олена з Іваном одружені досить таки давно.
У них підростає донечка Іринка. Живуть вони в однокімнатній квартирі, вона стала для них вже зовсім тісною і це зрозуміло, звичайно.
Згодом, стало подружжя шукати більшу квартиру для себе в досить таки гарному районі нашого міста.
Але щоб купити таку квартиру у них грошей не вистачить, адже великих заощаджень у них зовсім немає.
Навіть якщо продати свою однокімнатну і докласти кошти, які вони відкладали останніх декілька років.
І тут Іван запропонував своїй дружині, що було б непогано продати хату в селі її рідної матері.
От саме тоді грошей вистачить на їх квартиру, ще й на ремонт хороший кошти залишаться.
– А маму куди тоді подіти, якщо вчинити так? – запитала Олена.
– Нехай живе в нас, не бачу ніяких проблем, – спокійно промовив Іван.
Так і вирішили зробити, коли добре порадитися.
У вихідний день поїхали всі в трьох до матері в село.
Бабуся дуже раділа, що до неї приїхали рідні.
Спочатку розмовляли чоловік з дружиною з нею, а потім стали вмовляти матір продати її хатину і переїхати жити до них.
Місця всім вистачить, обіцяли усім, окрема кімната в тебе буде в квартирі, ні про що не пошкодуєш ніколи.
Сиди, доглядай свою онучку, водитимеш в садок і назад.
Останнє переконання саме щодо внучки дуже порадувало бабусю.
Згодилася таки мати продати свою хату, адже діти її так погано просили.
Пройшло два місяці відтоді.
Купило подружжя хорошу, велику та простору трикімнатну квартиру.
Тільки, як виявилося згодом, матері Олени немає місця ні в одній із кімнат.
Одна кімната онучки, одна Олени та Івана, а третя – простора вітальня для гостей.
Куди поселяти бабусю?
Старенька людина і там, і там не до місця, виявилося.
Вирішили згодом Олена з Іваном поставити матері вузеньке ліжко на кухні в куточку.
Закрити шторами.
Жінка сумувала, коли ніхто не бачив її.
Чи думала, що дочка так поведеться з нею.
Добре, що не знайшла для неї будинок для людей похилого віку, але все ще може бути, лише тепер розуміє мати.
А я дивлюся і шкода мені стареньку? Та чим я тут можу зарадити?
Шкода, що не було кому підказати, щоб помилку не робила. Для чого вона погодилася на це?
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Я стала помічати, що моїй невістці хтось часто телефонує. Вона виходить з кімнати і йде розмовляти, щоб ніхто не чув. Потім одягається, виходить з дому, а повертається дуже щасливою і з гарним настроєм. Одного разу я таки наважилася і прямо запитала Олену в чому причина таких походеньок
- Два місяці тому я на пенсію вийшла. Так зраділа тому, думала відпочину. Та чоловіка мого наче хтось підмінив. Важко мені з ним, хоч бери й розлучайся на старості років
- Нещодавно нам з Італії прийшла звістка, що мама чоловіка там в лікарню потрапила, і треба, щоб хтось туди поїхав до неї. Зовиця ще рік тому виїхала з дітьми в Канаду, тому вона зразу сказала, що зараз поїхати в Італію їй не вийде. Мій чоловік теж не зможе виїхати, а інших родичів у свекрухи просто немає. Я зразу зрозуміла, що ця особлива місія – догляд за свекрухою, випаде на мене, бо просто більше нікому
- Сусідка мені розповіла, що Степан хлопець хороший, і батько у нього людина справедлива, але от мама нам життя не дасть, такий от у неї характер, її всі люди в селі стороною обходять. Але Степан обіцяв, що з часом ми побудуємо свою хату і переїдемо, тому з батьками ми будемо жити недовго. Я вийшла заміж, але пошкодувала про це
- Донька моя довго не могла няню для дитини знайти, а дуже спішила вийти на роботу після декрету, бо у неї висока зарплата. Пошуки няні затягнулися і зять запропонував мені тимчасово посидіти з їх дитиною, поки вони когось знайдуть. Я, звісно, погодилася, але тоді ще не знала, як обернеться це все