Я життя вже можна сказати прожила, і розумію, що вже нічого не розумію.
В своїх майже 70 років я нарешті усвідомила, що в житті не все так просто, як здається, і що одна і та ж ситуація в різні періоди може виглядати дуже по-різному.
Я живу одна, заміжньою ніколи не була, так склалося.
У мене є подруга, Віра, ми дружимо з дитинства, вона молодша за мене на два роки.
Зізнаюся чесно, я завжди трохи заздрила Вірі.
На відміну від мене, в якої ніколи не було сімейного щастя, заміж вона вийшла рано, народила дочку.
Щось у них там з чоловіком не зрослося, і вони через 6 років розлучилися.
Довго Віра одна не була, познайомилася на роботі з розлученим чоловіком і народила від нього сина.
Жили вони погано, він не любив її дочку від першого шлюбу, поки в результаті не кинув її і не повернувся до першої дружини.
Віра весь час скаржилася мені на своє життя, але при цьому говорила, що краще таке заміжжя, ніж бути старою дівою, як я.
На той момент мені було вже 40 років, і я змирилася зі своїм становищем.
А подруга через кілька років знову вийшла заміж і народила сина.
Але і цього разу їй не пощастило в сімейному житті, через шість років залишилася вдовою.
Я підтримувала її, як могла, була хрещеною її старшої дочки.
Своєї сім’ї не було, тому вважала її сім’ю рідною. І кожного разу з нотками заздрості дивилася на неї.
Коли старша дочка вийшла заміж, Віра продала велику квартиру і купила їй однокімнатну.
Дала грошей і середньому синові на покупку житла. Сама з молодшим сином залишилася в однокімнатній квартирі.
Але пізніше з’ясувалося, що середній син гроші він не вклав в будівництво, а програв.
Він уже був одружений і жив у дружини, але коли він профукав гроші, які мама йому дала, вони розлучилися.
Після цього він поїхав за кордон на заробітки.
В цей час молодший син уже зустрічався з дівчиною, і Віра вирішила, що ця одиничка буде йому, а вона переїде жити на дачу.
Але потім передумала, вирішили дачу продати і купити квартиру йому, а сама залишиться жити в цій однокімнатній квартирі.
У підсумку, всі були з житлом, і Віра років п’ять прожила одна.
Потім старша дочка розлучилася з чоловіком, квартиру залишила дорослому сину, а сама переїхала до матері, під виглядом того, що разом легше.
Віра не хотіла, але її ніхто і не питав. Кімнату повністю зайняла дочка, а моя подруга спала на крихітній кухоньці на підлозі.
Так би і жили, але молодший син теж нещодавно переїхав до них, тому що замість того, щоб вкласти гроші від продажу дачі в новобудову, як планували, він купив машину собі й дружині, їздили на відпочинок, так як жили з її батьками у великому будинку.
Дітей у нього немає, тому при розлученні його просто попросили з’їхати.
Хоча і важко жити втрьох в таких умовах, але вона хоча б спокійно себе почуває, дочка поводиться тихіше, адже тепер у матері є захист.
Але з іншого боку, подруга тепер готує на всіх, прибирає, а здоров’я особливого немає.
Син залишився без роботи, живуть удвох на пенсію матері. Часто обурюється, що вдома немає доброї їжі.
Віра шукає підробіток, хоча б прибиральницею.
Дочка працює, але харчується окремо і навіть за комуналку не платить, каже, що допомагає своєму синові. Там уже народився онук.
Я живу як і раніше одна в однокімнатній квартирі, а ту, що залишилася від батьків, здаю.
Віра мені натякає, що можна нам з нею жити разом у мене, щоб веселіше було і легше вдвох.
Але я звикла бути одна і не хочу порушувати свій комфорт.
Та й боюся, що її діти будуть приходити до мене, як до себе додому.
Подивившись ще раз на цю ситуацію вже тепер, я думаю, кому з нас двох пощастило більше.
Принаймні, Вірі я більше не заздрю.
А ви як зараз вважаєте, що краще – мати хоч якусь, але сім’ю, чи бути одній?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
