Вже майже 3 роки минуло з того дня, як моя сусідка Надія вийшла на пенсію.
Її син і донька з сім’ями живуть окремо, хоча всі мешкають в одному місті.
Для Надії це дуже зручно, адже вона постійно може навідатися до своїх дітей, допомагає їм в усьому, возить смаколики онучатам, намагається допомогти чим може.
Достаток в матері невеликий, але своєю працею дітям та онукам вона допомогти ще трохи може, завжди старається стати в нагоді для них.
Нещодавно Надія була в стаціонарі, витратила всі свої заощадження. Але й інші витрати ніхто не відміняв, скоро й комунальні великі прийдеться платити, адже борг ще й за минулий місяць накопичився, і вирішила сама Надія, що буде здавати одну кімнату в своїй квартирі в оренду.
Тоді якраз її подруга попросила її, щоб та племінницю її приютила, яка навчатися з села приїде.
Надія за кімнату в дівчинки багато грошей не брала, та давала їй в місяць 3 тисячі гривень, весь день була на навчанні, а у вихідні їздила в село до батьків.
Надії було і веселіше, і легше. Сусідка готувала їй їсти, старалася купити продукти на двох, щоб допомогти чим може дитину.
Загалом, Надія стала трішки краще харчуватися, і раділа, що не потрібно просити нічого в дітей і бути для них тягарем.
Нещодавно донька звернулася до мами і попросила, щоб та дала гроші їй, казала, що в цьому місяці витратили багато грошей, а до зарплати ще тиждень.
Надія сказала, що грошей у неї зараз самої немає, лише оплатила всі комунальні, купила продуктів на тиждень, щоб менше виходити з дому.
А наступного дня племінниця подруги віддала орендну плату Надії за кімнату і жінка вирішила собі купити тепле пальто, адже стареньке вже давно порвалося, а зараз зима, морози, останнім часом, сильні, жінка мерзне.
Надія в обновці пішла до доньки, думала та порадіє за неї.
Але донька лише образилася на неї, сказала, що мама лише про себе думає, а до дітей їй байдуже.
Надія поверталася додому сумною. Не очікувала такого ставлення від рідної людини, якій усе готова завжди була віддати, але зараз непросто самій. Але її ніхто зрозуміти не хоче.
Виходить, вона навіть одягу собі тепер не може купити, а має останнє дітям віддати, щоб їм допомогти?
Вона ж сама якось викручується, не просить допомоги у них, як би важко не було.
Невже вона й досі має дбати лише про своїх дорослих дітей?
Фото ілюстративне.