fbpx
Життєві історії
Моя сусідка Марина підлогу у себе вдома миє два рази на день, бо вважає, що в домі має бути абсолютна чистота. Весь час ходить з ганчіркою. Якось вона покликала мене на чай, впала крапля, так вона схопилася і давай витирати. Після цього я вирішила більше до неї в гості не заходити

– Марина, моя сусідка – просто фанатик прибирання! – розповідає Ольга. – Вдома у неї чисто, як в аптеці! Підлогу миє два рази в день, обов’язково руками. Весь час ходить з ганчіркою – протирає столи, полиці, чистить оббивку, щось тре. Сантехніку драїть щодня, білизну прасує з двох сторін, складає рівнесенько, до сантиметра. Не розумію я таких людей.

– Ну, любить людина чистоту і порядок, молодець!

– Може і молодець, але складно з нею… Спілкування їй не вистачає, мене постійно кличе на чашечку чаю. Але у неї не розслабишся, вона завжди в якійсь напрузі. Чашку підхоплює, ще допити не встигнеш, і тут же миє, само собою. Крапля капнула – вона на півслові обриває розмову, і поки не прибере, ні про що думати не може…

– Напевно, їй зайнятися нічим. Вона працює? Сім’я у неї є?

– Їй п’ятдесят років, на вигляд навіть молодша. Одним словом, молода досить, звичайно, працює… Сім’я є, точніше сказати, була. З двома чоловіками розлучилася – ті просто втекли, кажуть, не витримали такої її любові до прибирання.

– Невже змушувала прибирати?

– Ти знаєш, думаю, навряд чи – прибирала сама! Знаєш таких людей: хіба ж хтось зробить так, як вона? Інші ж так не вміють, тільки псують! Хіба їм можна довірити мити рідний унітаз?

– Зрозуміло. А діти є у неї?

– Є. Дві дочки, дорослі, живуть окремо, вона постійно скаржиться, що ні ту, ні іншу «не змогла нічого навчити» – мовляв, у обох будинку бардак і бруд. Хоча бруд в її розумінні – це два дні не мита підлога. Відносини з дочками у неї дуже погані, та це й не дивно… Хоча своєї провини в цьому вона не бачить абсолютно…

– Дивовижно…

– Ну ще б. Взагалі людей вона оцінює по порядку в квартирі. Одна, наприклад, чистюля – значить, автоматично розумниця, хороша людина, і всі проблеми в її житті – не заслужені, її можна тільки щиро пошкодувати. А інша – ледащо, вдома у неї бардак, значить, погана, і по заслузі, що машину у неї життя не клеїться і чоловік пішов.

– Так, бувають такі…

– Знаєш, ось я все життя думаю – ну чому ці поборниці чистоти так себе поводять? Любиш ти прибирати – прибирай, ніхто ж не заважає. Але навіщо робити це бурмочучи і з надривом? Адже займається ж своєю улюбленою справою. Навіщо засуджувати тих, у кого вдома не ідеально? Яка різниця, що там в квартирі у тітки на іншому кінці міста, де ти і була то багато років тому один раз з якоїсь нагоди?

Найцікавіше, що такі люди самі собі шкодять – з ними ж жити неможливо. Але у Марини в голові інша думка: порядок – перш за все! І нічого, що через своє надмірне прагнення до порядку на неї чекає самотня старість, бо вона своїм прагненням до чистоти всіх рідних людей від себе відлякала.

Фото ілюстративне – enigma-project.

You cannot copy content of this page