Сьогодні моїй сусідці Катерині виповнилося 70.
Я багато років знаю її, адже ми все життя жили поряд і я дуже добре знаю її життя і історію її родини.
Ми гарно ладнали багато років, а Катерина була моєю чудовою подругою.
Старша донька Катерини Людмила накривала на стіл.
Вона у неї ще та господиня, чого тільки вона не вміє: і зварити, і спекти, і одяг сама усім шиє. Кожна мати мріє про таку донечку.
Все своє доросле життя Катерина зі своїм чоловіком тримали чимале господарство.
Чоловік її ну таким вже був роботящим, що влітку й в хату ніколи вдень не зайде, постійно то по господарству порається, то худобу випасає, то людям хати будує. Руки золоті мав.
Катерина завжди жартувала, що її Петро пів села збудував, бо кожен ґазда звав його до себе, в селі всі люди знали, що кращого будівельника в районі немає.
Було в них дві доньки: Людмила і Ольга. Дві рідні сестри, але зовсім різні за характером.
Батьки любили своїх доньок однаково, все намагалися ділити між ними порівну.
Роки швидко пролетіли.
Ольга, молодша донька, вийшла заміж першою за міського парубка, зараз живе в місті. Мають вони невеличку однокімнатну квартиру. Непоганого чоловіка та синочка.
Та от сама Ольга характер має непростий. Любить гарно одягатися, працює в офісі, відпочивати лише за кордон їздить.
А старша, Людмила, завжди тягнулася до батьків, так і залишилася жити з ними в селі.
Згодом вона вийшла заміж, відтоді вже двічі стала мамою.
А господиня яка, батьки натішитися нею не можуть, все вона встигає.
Катерина з Петром не зчулися, як постаріли, по господарству працюють мало, але все й досі ділять на двох.
Як є якесь порося, то половину собі залишають, а половину зять приїжджає з міста і собі забирає. Картоплю копають, теж ділять на двох. І так в усьому.
Але Ольга до батьків в село приїжджає рідко. А останнім часом, постійно сердита, образу на сестру якусь має. Каже, що мати і дітей Людмили вигляділа і гроші усі їй віддає, тому вона нічого допомагати батькам не збирається.
Катерина весь час намагалася пояснити Ользі, що вона своїх доньок любить однаково, усім ділиться порівно, але меншу доньку ніяк не переконати. Та й дітей Людмили моя сусідка гляділа, бо в одній хаті живуть, а скільки просила Ольгу онука на літо привезти, так та не хотіла, казала, що там брудно скрізь і гуртків немає, не хоче, щоб її син бігав на вулиці з котами та поросятами разом.
А сама до себе батьків в гості ніколи не звала у місто, казала, що тісно в малій однокімнатній квартирі усім буде.
Сьогодні на день народження до матері Ольга теж не приїхала. Лише холодно поспіхом привітала по телефону, яке та навіть прочитати сама не вміє, бо не бачить ті літери маленькі, рідні їй прочитали.
Катерина тішиться, що сім’я Людмили хоч поруч з нею, усі до неї горнуться, усі люблять щиро.
Але на душі у неї смуток, адже має ще одну донечку, яка чомусь віддалилася від своїх батьків. Катерина не розуміє, чому так в житті буває, адже свою душу вклала в обох.
Чому одна донька любить її і доглядає, а інша лише постійно ображається за щось?
Фото ілюстративне.