Хочу почати з того, що наша сім’я все життя була згуртованою: три дитини в сім’ї, міцний шлюб у батьків, добрі та турботливі наші дідусі і бабусі.
Ми дійсно росли в такій теплій родинній атмосфері, яка невідома зараз багатьом людям.
Однак, після того, як не стало нашої мами, все дуже швидко, на жаль, змінилося – моя сестра стала іншою і, більш того, позбавила нас спадщини.
Мені важко це визнавати, але я не вірю, що це дійсно вона, найрідніша людина, так могла вчинити з нами.
Після того, як не стало й нашого тата, нам було усім дуже важко, але ми продовжували підтримувати один одного, як би там не було, спілкувалися більше між собою, адже важко коли немає батьків, ти відчуваєш себе повністю спустошеною.
Ми ніколи один одного не залишали ще зі шкільних часів, а тепер я з братом регулярно ходжу у суд і намагаюся повернути рівну долю батьківської квартири для нас з братом.
Всі мої спроби зв’язатися з моєю рідною сестрою Ольгою, на жаль, зазнали невдачі – вона не бере телефон, всіляко уникає особистих зустрічей з нами. Мені навіть важко визначити, коли все це стало реальністю, бо ніколи не очікувала від неї такого.
Відтоді, як пішла наша мама ми не бачилися пів року, і хоч листування не може передати всі емоції – я відчувала, що їй важко, що вона хвилюється через це.
А потім, в один день мені приходить повідомлення від мого рідного брата Дмитра, в якому йдеться про те, що квартира повністю належить нашій рідній сестрі Ользі і ми не маємо на неї зовсім ніяких прав.
А вся справа в тому, що сама вона якось оформила лише на себе всю батьківську квартиру, я сама не розумію як таке могло статися, адже я особисто відмови від батьківського спадку не писала, можливо якимись документами ще скористалася вона.
Тепер у нас братом немає ні квартири, ні грошей. Весь спадок належить їй і це при тому, що всі знали і бачили вже давно текст заповіту. Все було чітко поділено між нами трьома.
Я навіть намагалася з нею зв’язатися, щодня телефоную Ользі, але який сенс, коли вона навіть не хоче брати телефон.
Я ніколи б не повірила, що вона сама може так вчинити з нами.
Чи, можливо, любляча сестра змінитися настільки, щоб заради грошей і квартири припинити будь-які родинні зв’язки і жити в своє задоволення. Невже так вчиняють рідні люди.
Ольга зараз поїхала за кордон, вона в Польщі, я не можу їй ні додзвонитися, на повідомлення теж не відповідає вона. не знаю, що далі робити, як дізнатися правду.
Якщо чесно, то мені не стільки потрібна квартира, скільки мені хочеться дізнатися справжню причину такої поведінки. Що змусило її так з нами обійтися?
Чи може наша сім’я знову стати згуртованою та рідною. Я дуже вірю, що сестра зрозуміє, що вчинила помилку і поділиться з нами батьківським майном, як того хотіли наші батьки.
Що я маю робити в такій ситуації?
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- Коли батьків моєї подруги Марини не стало, сестра швиденько їх квартиру оформила на себе. Відтоді Марині дуже важко жилося, чоловік щодня докоряв їй за це. А якось він занедужав і Марина набрала сестру
- Мій чоловік вислав з Америки велику суму грошей і сказав порівну поділити між дітьми. Та я вирішила, що доньці потрібніше, тому сину дала лише невелику частину. Через кілька років чоловік повернувся додому і тепер я не знаю, що я маю йому сказати
- Якось ввечері свекруха прийшла до нас з чоловіком і сказала, що в них зі свекром є чимала сума грошей, вони багато років відкладали її. Я ніколи не очікувала, що вона про таке зізнається, але те, що вона сказала далі, ще більше спантеличило мене
- Моя мама рік тому вийшла на пенсію, і відтоді їй не вистачає грошей. Щосуботи мама приходить до нас в гості, і потім ми разом йдемо в торговий центр купувати все необхідне. Такий похід в супермаркет щотижня мені обходиться мінімум півтори тисячі гривень, виходить, що в місяць я на свою маму витрачаю щонайменше 6 тисяч, і мій чоловік проти цього
- Два роки тому моя рідна сестра купила земельну ділянку в нашому селі, захотіли вони з чоловіком будуватися. Грошей у них трохи було спочатку, тому скоро фундамент звели і стіни почали гнати. Згодом Оксана стала бігати до мене щодня, її чоловік постійно щось просив у мого Миколи. Не було й дня, щоб вони не з’являлися на нашому подвір’ї, або не телефонували нам. Я тоді ще не знала, чим все це закінчиться