Моя сестра вийшла заміж в 40 років, а в 43 вперше стала мамою. Її історія не схожа на інші, я дуже рада, що в сестри нарешті все налагодилося.
Зоряна – моя старша сестра. Я першою вийшла заміж і народила трьох чудових донечок, сестра завжди мене підтримувала і у всьому мені допомагала, навіть не знаю, що б я без неї робила. Зоряна давала мені гроші, і не вимагала, щоб я їх повернула, також вона ніколи не приходила до нас з пустими руками – купувала дітям іграшки, солодощі, одяг.
Працювала сестра в дитячому садочку, з особистим життям їй не щастило чомусь, тому вона всю себе віддавала роботі. Щоб ви розуміли, сестра моя дуже добра, може не перша красуня, але ж хіба це головне, зате у неї душа красива. Я не раз радила сестрі, що пора думати про особисте щастя, та вона завжди відповідала, що вже пізно щось змінювати.
А якось прийшла до мене Зоряна, вся схвильована така, і каже, що їй порада потрібна, та стала розповідати. В групі, де вона працює, є хлопчик, якого завжди забирав тато. Батько цей завжди запізнювався, то ж Зоряна змушена була залишатися на роботі доти, поки не заберуть всіх дітей. Так продовжувалося кілька місяців, а потім хлопчик взагалі перестав ходити в дитячий садочок.
Через кілька днів Зоряна сама зателефонувала батькові, і запитала, в чому справа. Той сказав, що його дружини днями не стало, вона довго хворіла. Всі гроші, які в них були, він витратив на лікування, але на жаль, нічого не допомогло. Він військовий, свого житла у них немає, вони знімали квартиру, в цьому місті він нікого не знає, тому вперше в житті розгубився і намагається знайти вихід.
У Зоряни була своя двокімнатна квартира, яка дісталася їй у спадок від нашої бабусі. Вона чисто з співчутливих міркувань запропонувала цьому чоловіку разом з сином переїхати до неї на деякий час, поки він не придумає, що робити далі. Чоловік подумав, і погодився, адже його п’ятирічному синові потрібна материнська турбота.
А через якийсь час Олександр, так звали цього чоловіка, зробив моїй сестрі пропозицію. От вона до мене і прибігла питати, що їй робити. Я запитала, чи є у неї хоч якісь почуття до нього, а вона лише розплакалася, тоді я все зрозуміла і сказала, що вона просто зобов’язана погодитися і обов’язково стати щасливою, адже моя сестричка як ніхто заслуговує на щастя.
Зараз у Зоряни і Олександра чудова сім’я. У них народився ще спільний син, але і старший синочок називає її мамою. Я дуже рада, що у моєї сестри все так добре склалося, це пізнє щастя їй дуже личить. Ніколи не треба опускати руки, адже у кожного своя доля.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
