Все своє дитинство та юність росла в бідній сім’ї. Тато з мамою були дуже добрі люди, старалися заробити для нас, як могли, але часи тоді були дуже важкі для багатьох, тому, звичайно, росла я не у великих статках. Але я ще з дитинства поставила собі за ціль, що як виросту, то сама матиму все, що забажаю, і батьків не залишу ніколи одних, допомагатиму їм у всьому, адже дуже люблю та ціную їх та їхню турботу.
Після отримання диплома вирішила зосередитися на побудові своєї кар’єри, щоб забезпечити собі хороше життя. Пройшла стажування в хорошій фірмі і офіційно працевлаштувалася на досить таки хорошу роботу. Практично весь свій час я приділяла лише роботі. Завжди дуже відповідально ставилася до всіх доручень керівництва. Намагалася раніше всіх здавати презентації та звіти, а також не лінувалася затримуватися допізна на робочому місці. На роботі всі бачили, що я дуже стараюся, роблю все, і навіть більше, що від мене потребує моя робота. Природно, що мої старання не сховалися від очей начальства. Вже незабаром я отримала своє перше підвищення на роботі, відповідно, що й заплата моя стала набагато вищою.
Потім я вирушила в ресторан з сестрою, щоб відзначити цю хорошу подію. Там я і познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком. Він запросив мене на повільний танець і сказав, що я йому дуже подобаюся, а він закохався з першого погляду, я саме та, про яку він мріяв все своє життя.
В кінці цього вечора ми обмінялися номерами телефонів і відтоді почали спілкуватися. Наші відносини розвивалися дуже стрімко і вже через кілька місяців ми почали разом жити.
Через рік він зробив мені пропозицію, і ми зіграли пишне весілля. На весілля гроші я відкладала не один рік, адже мала велику родину і хотіла з ними розділити свою радість, хотіла запросити всіх найрідніших людей. Весілля було шикарним, але не тому, що я хотіла похвалитися перед друзями, а тому, що майже вся моя родина з села, ми всі цінуємо і допомагаємо одне одному, я хотіла, щоб для них це свято запам’яталося на все життя, як і для мене. Хотіла, щоб вони розділили зі мною найщасливіший день в моєму життя, адже ціную наші родинні зв’язки та традиції. Батьки дуже раділи, що мені в житті поталанило більше ніж їм. Відповідно на дорогі подарунки від родичів я і не розраховувала, адже доходи в селі маленькі, але мені було дуже приємно, що прийшли найрідніші люди, і всі щиро бажали мені щастя. На свято прийшли усі запрошені, ніхто не відмовився. Цей день пройшов дуже весело, у щирій атмосфері, нехай і без дорогих гламурних суконь на жінках, але зі світлими посмішками і щирими побажаннями щастя та добра. Я дуже ціную свою родину.
Згодом я дізналася, що чекаю дитину і скоро стану мамою. Ми з коханим були раді цій події, оскільки завжди хотіли мати повноцінну сім’ю. Заради виховання нашої дитини мені навіть довелося провести певний час у декреті. Однак потім я з новими силами повернулася до своєї улюбленої роботи, яка, як раніше, приносила мені хороший дохід. Вже незабаром змогла адаптуватися до нових умов і стала знову цінним співробітником в фірмі. Природно, що моя зарплата тільки збільшувалася щороку. Більш того через 4 роки я отримала посаду заступника директора нашої фірми та гарну оплату за це, про такий кар’єрний ріст можна лише мріяти.
Однак, незабаром, у нас стали погіршуватися відносини з моїм чоловіком. Він працює звичайним продавцем в магазині побутової техніки. Логічно, що його дохід значно менше ніж моя досить таки солідна, а тим паче, як для жінки, зарплата. Але у нас все одно загальний бюджет, який ми ведемо спільними зусиллями. Але останнім часом чоловік почав скупитися через будь-якої дрібниці, чого я зовсім не розумію. Все почалося з того, що він не хотів мені купувати нове пальто, яке коштувало 5 тисяч гривень. Говорив, що старе недостатньо зносилося і що наступний сезон я ще точно можу його використовувати, воно дуже гарно виглядає, нового мені ще років п’ять не бачити таки. Мені було важко донести до нього свою думку, що я повинна мати представницький вигляд, оскільки займаю керівну посаду, я жінка, яка щодня ходить на роботу, і вже багато років добре заробляє.
А останню відпустку я збиралася провести за кордоном на хорошому курорті з коханим. Однак він вмовив мене скасувати цю поїздку. У підсумку ми поїхали до Туреччини. Потім чоловік відмовився святкувати десятиліття нашого спільного життя в тому ресторані, де ми познайомилися. Пославшись на те, що там занадто завищені ціни.
А нещодавно моя молодша сестра виходила заміж, весілля мало бути в селі, відповідно, як завжди, мали на весілля запросити всю нашу велику родину. Не знаю як хто, але я свою родину дуже люблю і ціную понад усе своїх рідних людей, ми разом пережили роки бідності, і в усьому допомагали одне одному, ділили останній кусок хліба. Якщо в когось була корова, то молоко ніхто не продавав ніколи, ми його ділили між родиною. Старші завжди допомагали молодшим і навпаки.
Родина дається нам Господом, і я маю гарну родину. Так ось, ми довго сперечалися щодо подарунка. Чоловік пропонував обмежитися листівкою і тисячею гривень, адже сказав, що сестра нам на весілля принесла зовсім мало грошей, за які ми б ніколи нічого не купили нормального. Я все намагалася пояснити, що в селі люди заробляють дуже мало, хорошої роботи з гарною зарплатою, як в місці, годі й знайти, і для неї це були великі гроші. А я зараз гарно заробляю, і маю змогу подарувати рідній людині достойний подарунок, тим паче на весілля. Але чоловік і слухати не хотів. У підсумку я погодилася, але подарувала сестрі окремий конверт, який вручила, щоб чоловік мій не бачив, куди поклала 10 тисяч гривень. Дуже боюся, що його жадібність може стати причиною для нашого розлучення, адже я нічого не можу купити без суперечок, хоча вже багато років добре заробляю. Він зовсім змінився, це не та людина вже, за яку я вийшла заміж.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
