fbpx
Життєві історії
Моя сестра працювала два тижні, а потім два тижні сиділа вдома. Поліна стала просити мене, щоб я ввечері ходила прибирати у її квартиру і дивилася за її чоловіком, а вона платитиме мені гроші. Петро постійно сидів на дивані, я мила прибирала, а потім він робив мені каву. Але одного вечора Петро повів себе дивно, тепер сестра навіть не розмовляє зі мною

Моя сестра Поліна, на два роки старша за мене. Але цієї різниці ми якось ніколи особливо не відчували. Ми були не просто сестри, ми були з нею справжні подруги і завжди стояли горою одна за одну. Але я зробила велику помилку у своєму житті, і тепер не знаю як з цим далі жити. Не знаю, як змінити щось, щоб повернути спокій усім нам.

Моя сестра Поліна працює по вахті, по два тижні. Два роки тому вона вийшла заміж, ну і хвилювалася, щоб її чоловік не знайшов собі іншу, поки вона працює. Ми з нею були дуже близькі, довіряли одна одній, і тому приглядати за чоловіком вона попросила мене. Я постійно сиділа без грошей, постійної роботи у мене тоді не було і вона запропонувала мені платити за прибирання її квартири. Гроші маленькі, але все ж копієчка якась осідала в мене в кишені, і я була рада тому. Якби я знала, чим це скінчиться, ніколи не погодилася б.

Петро – чоловік сестри, був мені знайомий ще до моменту їх весілля. Дуже ввічливий, вихований, розумний чоловік, всі дівчата про нього мріяли, а він ні на кого, крім моєї Поліни, не дивився.

Сестра просила мене робити прибирання два рази на тиждень, ну і говорити їй потім, чи було щось підозріле, може, запах, дзвінки і тому подібне. Петро лежав на дивані і дивився телевізор, поки я мила підлогу і пилососила доріжки, а потім пропонував мені заварену каву, після чого ми розходилися. Приходила я ввечері, кожен раз в різний день. Він завжди був удома, завжди один, і сміявся, розуміючи, що я його перевіряю. Може, кому здається нерозумним, але Поліна ревнувала. При мені дзвонила і буквально запитаннями його завалювала, просила дати мені слухавку, якщо він говорив, що вдома і я поруч. А вдома постійно задавала мені гору питань.

Пару змін все було нормально, ми навіть здружилися. До кінця третьої вахти Поліни, Петро запропонував випити, сказав, що дружина скоро приїде і ми можемо це відсвяткувати разом. Потім ми ще трохи поговорили, а вранці я відкрила очі в їхній квартирі. Було дуже сумно мені на душі. Готова була провалитися крізь землю, коли Поліна, як завжди, мені зателефонувала.

Повернувшись до себе в гуртожиток, я проплакала весь день. Я вирішила, що розповім їй все, коли вона приїде і будь що буде. Продовжувати з Петром стосунки я не збиралася і говорити неправду своїй сестрі теж.

Коли Поліна повернулася додому і віддала мені гроші, я не витримала. Я розридалася і розповіла їй все, як було. Вона мене просто здивувала, сказавши, що все знає. Петро теж все розповів, причому подав все так, як ніби я сама у всьому винна. Але це була неправда. Поліна прийшла, щоб віддати мені гроші і подивитися в очі. Добре, що я зізналася сама, вистачило у мене совісті. Я не пам’ятаю, що я їй казала, вона не стала слухати, просто пішла. І не хоче слухати до цих пір.

Я писала їй, але вона заблокувала мій номер. Я приїжджала до неї, але двері відкривав Петро і говорив, щоб я перестала їх турбувати. Я написала йому повідомлення, де питала, чому він сказав неправду. Тоді Поліна мені передзвонила, щоб сказати, що якщо я не перестану писати її чоловікові, вона все розповість батькам.

Я перестала спілкуватися з найріднішою мені людиною і все через одну помилку. Я дуже сумую за нею. Ненавиджу її чоловіка, ненавиджу себе. Я не знаю, чи зможе вона колись пробачити мене. Я розумію, що винна, але невже не можна пробачити, адже я сама зізналася у всьому.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

You cannot copy content of this page