Люди часто кажуть, що заздрість – це дуже погане почуття і краще гнати його від себе подалі.
Можливо, ви підкажете, мені як від нього позбутися? Існує науковий факт, що у близнюків все однаково в житті: вони люблять однакове, однаково відчувають, однаково мріють.
Це стосується всього до дрібниць і особистого життя також.
Ось тільки я випадаю з цієї статистики, напевно, адже помічаю за собою речі недобрі зовсім.
У мене є сестра-близнючка, Ірина.
Ірина моя заміжня, має чоловіка і має доньку, у неї хороша сім’я, а я самотня, зовсім одна залишилася.
Мені здається, що мене просто руйнує зсередини почуття заздрості до своєї рідної сестри, хоча мені прикро за це, та вдіяти нічого не можу.
Я відчуваю, що ось-ось і у нас остаточно зіпсуються стосунки.
Ми народилися з моєю рідною сестрою з різницею лише в три хвилини.
Але я по праву вважаю себе старшою сестрою Ірини.
Правду кажучи, ми з самого дитинства були зовсім різні люди.
Я росла серйозною та розважливою дівчиною, а моя сестра – веселою та безтурботною.
І все їй в житті давалося досить таки легко, як на диво: навчання, робота та чоловіки.
Тому коли в 20 років Ірина швидко вийшла заміж, ніхто з нашої родини не здивувався особливо через це.
Я ж, на відміну від своєї сестри, закінчила магістратуру і влаштувалася працювати в школу вчителем математики і фізики.
Через рік вже моя сестра стала мамою.
Ірина не особливо, чесно кажучи, цього хотіла, але так вийшло, тому спокійно сприйняла це, як належне.
У неї згодом народилася чудова здорова та гарненька дівчинка.
Я стала хрещеною мамою своєї племінниці, так захотіла сестра. Я люблю її шалено і мрію мати таку ж саму доньку, вона для мене справжнє сонечко, просто мрія моя.
На особистому фронті у мене тим часом був повний застій, нічого взагалі не складалося.
Якийсь час я зустрічалася з чоловіком, але він пішов до іншої, так легко відмовився від мене, на моє здивування.
Потім був ще один, але його вже залишила я, адже бачила, що він людина погана.
Сестра тим часом була в декретній відпустці і займалася вихованням дочки.
Вона скаржилася, що втомилася від побуту, хоче вийти якнайшвидше на роботу.
Ірина пояснювала, що їй хочеться спілкування і свободи, яка є у мене.
Тоді я сказала їй, що з радістю поміняюся з нею місцями. І з величезним задоволенням зміню школу на пелюшки і готування.
Ось тоді-то ми і зробили це – помінялися місцями, на день. Щоб сестрі було простіше, я дала їй завдання з контрольної роботи для своїх учнів. Їй потрібно було просто роздати питання, а діти самі виконають все. А я тим часом залишилася у неї вдома з племінницею.
Чоловік сестри був на роботі і проблем у мене не виникло.
Це було щось, дуже особливий для мене день: я включила прання, потім розвісила білизну.
Я приготувала манну кашу на обід малятку, а потім і вечерю їхній родині. Ми весело гралися з племінницею і дивилися мультики.
День пролетів непомітно та миттєво для мене. По поверненню сестри ми ділилися емоціями. Виявилося, що ми обидві були в захваті від зміни своїх ролей.
Прийшовши додому, я гірко заплакала, як ніколи напевно.
Мені страшенно хотілося теж мати сім’ю та дитину, таку донечку, як у моєї сестри.
Хотілося просто сидіти в декреті, готувати, прибирати і прати – було моєю мрією, а не тягарем, як зараз для Ірини.
Я заздрю своїй сестричці, вона має все це і не цінує, навіть не уявляє, яке це щастя насправді.
Я вирішила рідше ходити до них, щоб не ворушити собі душу і спокійно проводити свій час на самоті.
Заздрість почала дійсно ходити за мною, не давала мені забути про це, і я розумію сама, що так не має бути, адже Ірина – моя рідна сестра.
Прошу у вас поради, як мені не зіпсувати відносини з сестрою через свою постійну незадоволеність життям?
Як перестати заздрити їй, озиратися на чуже життя і жити своїм?
Буду вдячна за будь-яку пораду, тому що у самої ніяких думок з цього приводу немає.
Вчора мені зателефонувала Ірина, попросила прийти погратися з малечею, бо вона не встигає, а я не хочу більше до них йти, адже смуток знову огорне мене надовго.
Не знаю як правильно діяти.
Фото ілюстративне.
