Ми з моєю рідною сестрою абсолютно не схожі одна на одну: це стосується і характеру, і зовнішності. Вона – яскрава, непосидюча дівчина, а я на її тлі завжди виглядаю тихою, сірою мишкою. Незважаючи на невелику різницю у віці, адже моя сестра на 3 роки старший за мене, розрив в інтересах у нас колосальний.
Завдяки своєму твердому характеру, сестра завжди досягала того, чого хотіла: займала хорошу посаду, була цікава людям, завжди отримувала дорогі подарунки. Головною її метою було вдале заміжжя: сестра вирішила, що її чоловіком повинен стати ніхто інший, як її начальник – власник великого бізнесу і шанована в нашому місті людина. Сестру не зупинив навіть той факт, що він вже був одружений і у нього було двоє дітей. Вона стала з ним зустрічатися. Потім стала постійно просити, щоб він залишив сім’ю, і так за кілька років забрала свого шефа з сім’ї.
Я говорила їй, що добром це не скінчиться, і що весь цей негатив повернеться до неї бумерангом. Попереджала про те, що якщо чоловік може так легко залишити одну жінку з дітьми, то він потім і з нею може вчинить так само. Сестра, звичайно, мені не повірила: вона думала, що в порівнянні з колишньою дружиною свого чоловіка вона «королева», і що заради неї цей чоловік зміниться лише в кращу сторону. Потім я дізналася, що моя сестра Людмила, чекає дитину. Вона думала, що це пришвидшить розлучення її коханого з його дружиною, і чекала, що після розлучення він зробить їй пропозицію.
Загалом, незважаючи на всі свої плани і впевненість у власній неперевершеності, в результаті моя сестричка залишилася біля пустого корита. Вона й року не прожила зі своїм коханим. Він не одружився на ній, і навіть відмовився офіційно визнати батьківство. Виставив її за двері з тими речами, з якими вона до нього прийшла, навіть подарунки відібрав.
Сестра залишилася одна, з дитиною на руках і без житла. Багатий чоловік їй майже не допомагає: кілька разів давав гроші на покупку речей для дитини, а то, що сестрі жити ніде, і немає грошей на оренду – його не хвилює. Каже, що народжувала вона за власною ініціативою, і що повинна бути вдячна вже за те, що він хоч якось їй допоміг.
Так як більше йти нікуди, сестра звернулася за допомогою до мене. Проситься впустити її з немовлям пожити, поки вона «щось там собі не придумає». У мене серце не кам’яне, і я не хочу кидати її в цій важкій ситуації, але розумію, що це на довго: поки дитині не виповниться хоча б 2 роки, вона навіть на неповний робочий день нікуди не зможе влаштуватися. Чому я повинна «тягнути» свою родичку з її малюком, якщо вона сама у всьому винна? Вона сама робила все, щоб її життя склалося саме так. Не хочу через неї залишитися «старою дівою», адже мені вже 27 років, і потрібно поспішати своє особисте життя влаштовувати, а не розплачуватися за чужі гріхи. Єдине, що шкода дитяти.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – pixabay.
