Моя родина небагата, а ось мої свекри народилися і виросли в місті. Звикли гарно жити й досі. Скоро буде 8 березня. Дзвонить свекруха і каже, що в магазині вона побачила красиву люстру і фото мені з цінником надсилає. А там майже 2 тисячі гривень. Це просто на свято. Я своїй мамі комплект серветок на стіл за 200 гривень вибрала, а тут такі гроші. Я до чоловіка – мовляв, нехай його мама що-небудь дешевше вибере, а він виправдовується: “Ну як же, батьки тільки ремонт зробили, треба якось порадувати”

Ще коли я була зовсім дитиною, мої батьки мені не дарували розкішних подарунків. Було прийнято дарувати один одному милі сувеніри, навіть зроблені своїми руками або щось вже дуже необхідне. Навіть шкільне приладдя і повсякденний одяг мені дарували на всі свята.

Можливо, тому, що це були складні роки, економили люди на всьому.

А ось мої свекри народилися і виросли в місті. У них все «до дому і до хати», в шафи напхати якомога більше і дорожче, і нехай там все міль поїсть, аби було всього добра багато, можливо, знадобиться.

Для батьків мого чоловіка подарунки повинні бути не «від душі», а по непосильним засобам, хто дарує. Все буде оглянуто до дрібниць: що за фірма, яка якість, ще й в інтернет зайдуть – а не продешевив чи гість, або родич?

Я не вірила, що таке може бути. У всіх нормальних людей процес дарування відбувається так: вручається коробка з упаковкою. Гість може збентежився і сказати, щоб подарунок відкрили пізніше, а може і запропонувати подивитися його відразу. Що робить той, кому це вручили? Відкриває з цікавістю коробочку, хоча б робить вигляд захоплення, дякує гостю за дуже гарний смак і таку потрібну йому річ.

У батьків чоловіка Миколи коробочка відкривається тут же при всіх людях і упаковка рветься в лахміття. Потім оцінюється вид подарунка. Якщо він сподобається, то дякують з допитливими розпитуваннями: Де купили? Скільки коштувало? Ну і так далі.

Якщо подарунок їм відразу не подобається, то мати Миколи з сумним виглядом говорить: «Ех! Доведеться комусь передарувати!». Ось так, просто в очі гостю при всіх людях і говорить.

Коли я вперше була в гостях у батьків Миколи, ще поки в якості нареченої їхнього сина, я зрозуміла їх «смак», ну а точніше несмак. Я тоді вчилася на дизайнера інтер’єру і помітила, що на абсолютно заваленій кухні є пуста стіна. «Ну, раз так, – подумала я. – Значить сюди підійде красива картина».

Другий раз ми прийшли до них на Новий Рік, і я вручила їм цю красиву картину. І навіть підказала – де я її бачу. Вони стояли остовпілі. Потім покрутили її в руках: етикетки з цінною немає. Приклали до стіни, крутять носами. У підсумку мій подарунок виявився десь за шафою, а на його місце свекор повісив якусь дерев’яну дошку.

Ну добре, як хочуть, прикро звичайно! Але відтоді я вирішила – жодного подарунка без їхнього бажання! Ми тільки одружилися, і у нас не було хорошого заробітку, тому дорогих подарунків вони поки не просили. Так, швидше за щось зовсім не значне: нову вазу, або мило ручної роботи, тільки щоб в ньому були різні квіточки і ягідки.

Але варто було нам трохи гарно почати заробляти, як почалося. Я тоді влаштувалася на роботу в студію по дизайну, чоловіка підвищили керувати відділом у великому автосервісі. Мамі вже потрібен золотий браслетик в шкатулку, татові – набір інструментів в гараж, де і так вже багато залізного мотлоху. Але про всяк випадок стане в нагоді. Ну і в подальшому все таке подібне.

А коли я чекала дитину і стала мамою, то вони взагалі косо дивилися на нас, бо розуміли, що тепер грошей ми витрачати особливо ні на що не будемо.

Один раз я сказала чоловікові: «Чому твої просять, і ми це даруємо, а мої батьки обходяться якою-небудь статуеткою або чайним сервізом?». Він відповідає: «Ну твої нічого не просять, навіть відмахуються, щоб ми не витрачалися!». Я кажу: «Тому і відмахуються, тому що бачать, як стає меншим наш гаманець через запити твоїх тата і мами!».

І справді! Як наступають свята, я починаю помічати, як бідніє наш стіл, як рідко я купую дитині солодощі та іграшки. Тому що треба купити свекрам хороший подарунок!

І ось зараз, скоро буде 8 березня. Дзвонить свекруха і каже, що в такому-то магазині вона побачила нову красиву люстру, і фото мені з цінником надсилає. А там майже 2 тисячі гривень. Це просто на свято. Я своїй мамі комплект серветок на стіл за 200 гривень вибрала, а тут такі гроші! Я до чоловіка – мовляв, нехай його мама що-небудь дешевше вибере, а він виправдовується: «Ну як же, батьки тільки ремонт зробили, треба якось порадувати!».

Вони нам подарунки майже не дарують, вважаючи, що ми багаті і так самі собі купимо.

Я не знаю, як вийти з цієї ситуації.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне, з вільних джерел.