У мене є тітка Валентина, вона рідна сестра моєї мами.
Вони все життя вони були у добрих стосунках, любили та підтримували одна одну.
Мама вийшла заміж і так і залишилася жити в селі, але в хаті свого чоловіка, недалеко від своїх тата й мами.
А сестра мами так і не вийшла заміж, жила з їх татом і мамою.
Згодом тітка Валентина надумала їхати за кордон працювати.
Вона обрала Італію, так як там працювало багато її знайомих та друзів, і могли їй знайти роботу, щось підказати, чимось допомогти, тому вона мала надію на них.
Тітка Валентина поїхала туди багато років тому, згодом вийшла заміж зі Італійця, там і залишилася жити, іноді приїжджала до бабусі з дідусем в село провідати їх.
А нещодавно мамина рідна сестра знову приїхала з чоловіком в Україну.
Вони на тиждень приїхали погостювати в батьків.
У неї якраз був ювілей – 50 років.
Тітка Валентина запросила до себе всю родину, відзначати мали в бабусі в селі.
Ми з чоловіком теж зібралися їхати.
Купили ми в подарунок з чоловіком від своєї сім’ї моїй тітці гарні золоті сережки.
По дорозі теж добре скупилися з ним, в супермаркеті залишили більше тисячі гривень, купили солодощі, фрукти та торт.
Приїхали на подвір’я дідуся й бабусі, стали розвантажувати з багажника всі сумки.
Тітка Валентина радо прийняла подарунки, щиро дякувала усім, біля хати вже збиралися родичі, щось одне одному розповідали, посміхалися, раділи.
А коли зайшли до хати, то дуже здивувалися, святкового столу, як було прийнято в нашій родині, не було.
Замість нього стояв чай, якісь цукерки, печиво, напевно тітка з Італії привезла і багато сиру, дуже багато сиру.
Всі переглянулися між собою, одне на одного дивилися здивованими очима, говорити перестали усі.
Ми з чоловіком з дороги такі голодні були, що словами не передати.
Розраховували в родичів, звісно, добре поїсти, як годиться, так як завжди.
Посідали лише діти, стали пити той чай, дорослим вже й не було де сісти.
Діти поїли цукерки і побігли гратися на двір. За стіл сіли ми, дорослі.
Тітка Валентина сказала, щоб почекали, вона ще зробить чай.
Годину ми пили чай і їли якийсь гіркий, кислий і солоний сир.
мамина сестра вихвалялася, що сир той дуже дорогий, розказувала скільки він коштує, що вона багато за нього заплатила.
Тітка Валентина спокійно пояснювала, що це в них, в Італії, так заведено, там ніхто не накриває великі столи з купою страв, як це роблять у нас, у них так не заведено, щоб стояти біля плити день і ніч.
Ми зрозуміли, що більше нічого не буде і стали розходитися.
Коли ми з чоловіком їхали додому в авто, я стала голосно сміятися, в животі бурчало і в мене і в чоловіка.
На такому святі я ще не була ніколи в своєму житті, воно нам дорого обійшлося, мамина сестра навіть фрукти не поклала на стіл, які ми привезли з чоловіком і купили за гроші свої, ще буде мати чим снідати.
Усі гості були здивовані, а тітка Валентина залишилася задоволеною поїздкою додому.
Наступного дня сама моїй мамі дзвонила і хвалилася, як свято вдалося.
У мене в голові не вкладається, як так можна було вчинити.
Невже це дійсно за кордоном в людей прийнято так?
Фото ілюстративне.