Моя рідна сестра Ярослава згадала про спадщину аж тепер, через 40 років. Телефонує мені постійно, каже що їй нема де жити, тому я повинна впустити її в нашу хату в селі.
Історія в нашій родині сталася дуже цікава. Ярослава вийшла заміж у 20 років, при чому, дуже вдало. Її чоловіком став Василь, родина якого була найбагатшою у всій нашій окрузі.
Наші батьки у придане дали сестрі величезну земельну ділянку, вона сама так захотіла, а мені залишилася місія доглянути батьків у старості, за що я отримала їхній будинок.
У Ярослави з Василем народилася дочка, жили вони дуже заможно, до нас сестра ставилася дуже зверхньо. У Василя на той час була машина Волга, Ярослава якось їхала з чоловіком, а я йшла з дітьми по дорозі пішки, то вони просто проїхали повз, наче попри чужу людину. Вона взагалі з нами знатися не хотіла.
Дочка Ярослави і Василя в свій час теж дуже добре вийшла заміж, і пішла жити до чоловіка в його трикімнатну квартиру. Там ще жила дівчина-родичка, яка залишилася сиротою.
А Василь в цей час якраз будинок добудував, і Ярослава збиралася переселятися в нього, та тут на неї чекав сюрприз – Василь захотів розлучення, бо у нього з’явилася інша.
Я не знаю усіх деталей, але закінчилося все тим, що Ярослава пішла від чоловіка не отримавши від нього нічого. Оскільки їй нікуди було йти, то вона переїхала у трикімнатну квартиру до зятя. Там сестра відразу почала хазяйнувати, і перше, що вона зробила, це виселила дівчину-сироту, яку пoкійна мама зятя просила доглянути як рідну.
Розхазяйнувалася Ярослава так, що зять не витримав і почав їздити на заробітки. Так тривало 15 років, а потім у зятя Ярослави теж з’явилася інша жінка і він пішов з сім’ї.
Сестра моя не переставала нарікати на нього, а все тому, що не було його заробітчанських грошей. При цьому Ярослава з донькою і внучкою залишалася жити в тій трикімнатній квартирі зятя.
І ось цього року зять купив своїй доньці, внучці Ярослави, однокімнатну квартиру, а свою трикімнатну вирішив продати. А своїй колишній дружині і колишній тещі дав місяць для того, щоб вони вибралися з його житла.
Ярослава нічого кращого не придумала, як згадати про те, що у нас в селі є будинок наших батьків, який по документах зараз належить мені. Ми в ньому не живемо, але я планувала подарувати його своїй доньці.
Сестра наполягає на тому, що вона туди переїде хоч на трохи, але я розумію, що це на трохи не буде, вона вже до зятя так на трохи приїхала, а прожила там майже 20 років.
Знаючи Ярославу я розумію, що якщо вона переїде в село, то там вже і залишиться. Що робити, не знаю.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- В неділю ми були у свекрів, непогано посиділи. Мені навіть на мить здалося, що свекруха і справді змінилася. Ми подякували, і пішли додому. Але вже біля машини я зрозуміла, що забула у них телефон, тому чоловік залишився, а я повернулася. Мені довелося почути розмову свекрухи з свекром, і я знову почула про себе багато неприємних речей. Першою моєю реакцією було щось їй відповісти, але потім я передумала
- В минулому році у мене був ювілей, 60 років. Прийшла мене привітати донька з зятем, принесли гарний подарунок – вишивану сорочку, яку я давно хотіла. А потім донька сказала, що нам поговорити треба. Я не відразу зрозуміла, про що буде йти мова, але донька пояснила, що хоче, щоб ми жили всі разом, тобто, щоб я переїжджала до них. Я погодилася, але дуже швидко про це пошкодувала
- Моя мама дуже любить моїх дітей, і гроші їм дає часто і солодощі купує. А от дітей мого брата, сина свого, недолюблює. На великі свята ми з сім’єю їздимо до батьків, я кажу мамі, що так не гарно, що треба їй і тим онукам допомагати. Та вона так не любить невістку, що навіть дивитися не хоче на дітей
- Про свою сестру я згадала, аж коли вийшла на пенсію. У мене ні чоловіка. ні дітей немає, правда є гроші і трохи майна. Лише зараз відчула, що залишилася сама на старості років, але я вважаю, що мене племінники мої повинні доглядати, діти моєї рідної сестри Ганни
- 3 роки тому я вийшла заміж. Ми з чоловіком живемо окремо. Тато з мачухою допомагають нам в усьому. Але я не можу забути той день, коли рідна мати прийшла до мене, а я була до неї холодна