Нещодавно моя сестра Віра готувалася до річниці їх весілля з чоловіком.
20 років вже вони разом живуть у шлюбі з Олегом, мають єдину дитину – дорослого сина.
Син їх Михайло вже два роки тому поїхав на заробітки у Чехію, відтоді жінка намагається весь час присвятити чоловікові, їх домівці.
Віра щиро вірила, що кажуть же люди, що після 40 життя лише починається, що в неї ще все попереду.
Сестра, скільки я пам’ятаю намагалася додати особливого затишку їх домівці, навіть у вітальні зробила невеликий ремонт: шпалери гарненькі переклеїла, нові яскраві штори підібрала, все для того, щоб їм жилося гарно та радісно.
Моїй Вірі постійно дуже хотілося, щоб Олег, як це було в перші роки після їхнього весілля, був уважний до неї та добрий, допомагав їй у побуті, цікавився роботою своєї дружини, вона сама усе робила для цього, старалася дуже скрізь.
Та все гарне в сімейному житті моєї сестри чомусь пішло в небуття, на жаль.
Чоловік її досить таки часто допізна не йшов із роботи, казав, що справ на роботі багато, був якийсь відчужений.
Та Віра сама себе заспокоювала, нічого, думала, в чоловіка похмурий настрій тому, що у нас давно не було свят.
Ось є нагода його влаштувати.
Моя сестра зробила собі розкішну зачіску, про яку вже думала давно, але не було куди вийти, модний манікюр, який дівчата лише роблять, купила гарну святкову сукню, щоб здивувати чоловіка, адже вона давно не витрачала на себе ні стільки часу, ні грошей.
Заздалегідь відпросилася з роботи і цілісінький день порядкувала на кухні, наготувала багато смачних страв, як на ціле весілля.
А потім набрала чоловіка:
– Я тебе чекаю тут дорогий. Приходь швидше сьогодні додому, на тебе буде чекати сюрприз.
Та чоловік відповів, що він в стаціонарі, так вийшло.
Олег повідомив Віру, що він лежить в палаті.
Сказав, що йому вже краще, тому просив Віру не приходити до нього сьогодні.
Сказав, що завтра сам зателефонує і тоді поговорять, а поки просив не турбувати його.
І хоч на вулиці вже було темно, а до Олега було дуже далеко їхати, Віра спакувала смачні страви, нещодавно приготовлені нею, і поїхала.
У відділення її не пустили, але дружина дочекалася жіночки, вона була з персоналу, яка без питань погодилася передати Олегу пакунок з свіжою їжею.
Повернувшись, жінка ця запитала Віру:
– А ви хто йому будете, не скажете? Зараз там біля нього дружина зараз сидить.
Відразу, все зрозумівши, жіночка допомогла моїй сестрі присісти на стільчик, що стояв в коридорі.
А біля входу вже й стояв її Олег, який так мило прощався з якоюсь жінкою.
Віра мовчки тихенько підвелася і пішла додому.
Коли прийшла – її набрав Олег. Розповів, що давно щасливий з іншою.
На столі стояли смачні страви, які вже їсти ніхто не буде.
А гарно одягнена Віра подивилася в дзеркало на себе і пошепки запитала чим вона гірша.
Сестра вже два дні телефонує мені, каже, що кохає щиро Олега і хоче його повернути в сім’ю.
Віра запитувала в мене поради, як їй бути далі.
А що я маю порадити тут рідній сестрі? Залишити і забути свого чоловіка?
Та чи правильно це? Чи маю я право лізти в її сім’ю?
Фото ілюстративне.