Мені 50 років, а моїй сестрі Ларисі 53. Ми обидві живемо в одному містечку і знаємо одна про одну майже все.
Я живу сама, чоловіка мого не стало кілька років тому. Маю дорослого одруженого сина.
У Лариси моєї є чоловік і донька, яка теж нещодавно вийшла заміж.
Колись ми з чоловіком жили непогано, тому у мене про всяк випадок є відкладена певна сума.
Про ці гроші моя сестра знала, і рік тому Лариса прийшла до мене з проханням позичити їй доволі пристойну суму.
Сестра дуже просила і я погодилася, хто ж ще допоможе, як не рідна сестра.
Ми домовилися, що борг вона поверне за кілька місяців, але минув рік, а Лариса про гроші навіть не згадує.
Більше того, сестра днями знову до мене прийшла з тим самим проханням – позичити їй гроші, але тепер вона просить вже значно меншу суму.
Звичайно, нічого я їй не дала – так і сказала, що нехай Лариса спочатку мені попередній борг поверне.
Вона образилася, стала плакати, що я в такий складний час не хочу її підтримати, хоча маю таку можливість.
Від будь-кого, але від сестри я такого не очікувала. Все життя прожили в злагоді, а тепер родинних стосунків, як не бувало!
В нашій родині ніколи такого не було, зичили, віддавали, жодних розписок не питали.
Батьки нас виховували, що ми одна для одної найближчі і найрідніші.
Мій син із дружиною живуть у власній квартирі, за яку платять кредит, так що їм гроші точно будуть не зайвими. Краще б я ці гроші рідній дитині дала.
А Лариса мене переконує, що я, як рідна сестра, можу їй дати гроші і просто так.
Каже, може і я тобі колись в пригоді стану, життя довге, всяке може бути.
На Ларису я образилася, адже ми так не домовлялися.
Навіщо мені така рідня?
І як тепер отримати свої гроші назад?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.