Галина – моя молодша сестра, різниця між нами 8 років. Ми завжди жили з нею дуже дружно, а зараз між нами наче кішка перебігла, і все це через її невістку.

До сестри своєї я завжди ставилася дуже добре, з великою повагою. Не пам’ятаю, щоб колись сказала їй щось погане.

Якщо і були якісь незрозумілі моменти, я намагалася згладити або промовчати, хоча це і не завжди було просто. Вона пряма людина, та й за словами не стежить, я ж дуже тактовна і врівноважена.

Багато років ми живемо в різних містах, але не припиняємо спілкування, адже нікого ріднішого у мене немає.

Наших батьків вже давно немає, то ж я розумію, що ми з сестрою повинні триматися разом. А як же інакше? Та й ми вже не молоді.

У мене доля склалася так, що у шлюбі я прожила лише три роки, дітей не було.

Відколи я розлучилася, так і живу сама. Зараз я переїхала в село, доглядаю батьківську хату, та й на свіжому повітрі, при городі і господарстві, якось не так сумно проходять дні.

Життя сестри у мене як на долоні, бо телефонує вона мені мало не щодня, розповідає, що в них відбувається.

Приїжджає сестра до мене раз чи два на рік, на кілька днів. Обов’язковим є візит на Великдень, це вже наша маленька родинна традиція.

Її приїздам я дуже рада, готуюся до цього, приймаю сестру як найважливішу гостю.

Галина зараз вдова, її єдиний син одружився, привів невістку, народився онук. Невістку вона дуже не любить, мені тільки погане говорить про неї, живуть вони разом.

Я з чимось погоджувалася, заспокоювала, поради давала. Загалом, все, що відбувалося у них в сім’ї, я знала.

У соцмережі у мене є сторінка, інколи я люблю посидіти в інтернеті, дізнатися новини, бо в селі розваг не багато.

І ось якось її невістка запропонувала мені дружбу, я прийняла, мені вона ж нічого поганого мені не зробила, та й родичка, що тут поганого?

У мене друзів там 100 людей не набереться, і я відправляю подаруночки і привітання зі святами відразу всім друзям, наприклад з 8 Березня, з Великоднем або просто так.

Я навіть подумати не могла, що мені робити цього не можна, її невістці я теж відправляла.

Сестра це побачила і що тут почалося. Я, виявляється, лукава, і щоб я далі продовжувала її підтримувати, на мене цілий цебер бруду вилила, такі слова говорила, що тут таке не напишеш.

Я тільки виправдовувалася, але Галина не хотіла нічого чути. Вона вважає, що я її зрадила.

\Вона ж стільки поганого розповідала мені про невістку, а я їй в інтернеті листівочки з квіточками і привітаннями присилаю.

Галина сказала, що знати мене не хоче і більше до мене не приїде. Не телефонує мені, образилася дуже.

Винною я себе не почуваю, моя совість чиста, я нікого не обговорювала, не пліткували, нічого не зробила поганого, щоб так зі мною поводитися. Заборонила б мені просто переписуватися з нею і все, я б зрозуміла.

Але неспокійно мені якось на душі. Наближається Великдень, Галина попередила мене, що в цьому році вона до мене не приїде.

Я готова знову все проковтнути, кланятися сестрі першою, лиш би ми помирилися.

Ну як я буду одна в таке велике свято?

Та й ми вже немолоді, та й час такий непевний, зараз точно не найкращий період, щоб перейматися такими нісенітницями.

Тільки як це пояснити сестрі?

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.