fbpx

Моя рідна сестра ще молодою вийшла заміж. Катерина має дуже хорошого чоловіка, гарненьку донечку. Зараз вона сидить в декреті: пере, готує, варить, прибирає. Щодня мені Катя телефонує і жаліється на своє життя. А я безмежно заздрю своїй рідній сестрі, мені б її “проблеми”. Я досі самотня і до неї вирішила більше не ходити, не хочу їх бачити

Кажуть, що заздрість – це дуже погане почуття. Можливо, ви підкажете, мені як від нього позбутися? Існує науковий факт, що у близнюків все однаково. Це стосується всього до дрібниць і особистого життя також. Ось тільки я випадаю з цієї статистики. У мене є сестра-близнючка, Катерина. Вона заміжня, має чоловіка і має доньку, а я самотня, зовсім одна. Мене руйнує зсередини почуття заздрості до своєї рідної сестри. Нічого не можу з цим вдіяти. Ось-ось і у нас остаточно зіпсуються стосунки.

Ми народилися з різницею в три хвилини. Але я по праву вважаю себе старшою сестрою. Ми з дитинства були різні. Я росла серйозною та розважливою, а сестра – веселою та безтурботною. І все їй в житті давалося легко: навчання, робота і чоловіки. Тому коли в 20 років вона вискочила заміж, ніхто з нашої родини не здивувався. Я ж закінчила магістратуру і влаштувалася працювати в школу вчителем математики і фізики.

Через рік моя сестра стала мамою. Вона не особливо, чесно кажучи, цього хотіла, але так вийшло. У неї народилася чудова здорова та гарненька дівчинка. Я стала хрещеною мамою своєї племінниці. Я люблю її шалено і мрію мати таку ж саму доньку.

На особистому фронті у мене тим часом був повний застій. Якийсь час я зустрічалася з чоловіком, але він пішов до іншої. Потім був ще один, але його вже кинула я. Сестра тим часом була в декретній відпустці і займалася вихованням дочки. Вона скаржилася, що втомилася від побуту, хоче вийти на роботу. Їй хочеться спілкування і свободи, яка є у мене. Тоді я сказала їй, що з радістю поміняюся з нею місцями. І з величезним задоволенням зміню школу на пелюшки і готування.

Ось тоді-то ми і зробили це – помінялися місцями, на день. Щоб сестрі було простіше, я дала їй завдання з контрольної роботи для своїх учнів. Їй потрібно було просто роздати питання, а діти самі виконають все. А я тим часом залишилася у неї вдома з племінницею. Чоловік сестри був на роботі і проблем у мене не виникло. Це було щось: я включила прання, потім розвісила білизну. Я приготувала манну кашу на обід малятку, а потім і вечерю їхній родині. Ми весело гралися з племінницею і дивилися мультики. День пролетів непомітно і миттєво. По поверненню сестри ми ділилися емоціями. Виявилося, що ми обидві були в захваті від зміни ролей.

Прийшовши додому, я гірко заплакала. Мені страшенно хотілося теж мати сім’ю і дитину. Сидіти в декреті, готувати, прибирати і прати – було моєю мрією. Я заздрю ​​своїй сестричці, вона має все це і не цінує. Я вирішила рідше ходити до них, щоб не ворушити собі душу. Заздрість почала дійсно з’їдати мене зсередини, і я розумію, що так не має бути.

Прошу у вас поради, як мені не зіпсувати відносини з сестрою через свою постійну незадоволеність життям? Як перестати заздрити, озиратися на чуже життя і жити своїм?

Буду вдячна за будь-яку пораду, тому що у самої ніяких думок з цього приводу немає. Вчора зателефонувала сестра, попросила прийти погратися з малечею, бо вона не встигає, а я не хочу більше до них йти, адже смуток знову огорне мене надовго.

Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!

Фото ілюстративне – pixabay.

You cannot copy content of this page