Як моя рідна сестра оформляла дарчу на свою рідну доньку, я їй багато разів говорила та пояснювала: “Ти, Ольго, жінка розумна, в житті бачила багато і сама знаєш, що буває по-різному. Іноді діти батькам готові все віддати до останнього, що мають, а є й такі – які лише дивляться, щоб в них останнє забрати. А коли ти віддасиш свою квартиру зараз, то можеш на старості без даху свого залишитися. Так що добре думай!”
Я ніколи не забуду, як сестра здивованим і незрозумілим подивилася тоді на мене.
Ольга довго сміялася, а потім навіть образилася на мене. Сестра сказала, як я можу говорити таке про доньку, яку знаю з дитинства. Я намагалася пояснити, що справа не в цьому, що її донька людина непогана, але в житті буває по-різному, тому ніколи не варто віддавіти свій дім.
Ольга, звісно, мене не послухалася. Вона оформила дарчу на свою доньку, бо не хотіла, щоб квартира дісталася синові, адже він з невісткою живуть далеко і багато років вже не навідували матір.
Ще років 7 Ольга пожила в своїй квартирі, а потім донька сказала, що квартиру продаватиме, хоче бізнес свій відкрити, а для себе з мамою поки, тимчасово, орендує однокімнатну квартиру.
Ольга дуже була засмучена такій новині, але доньці своїй ніколи не перечила.
А одного дня моїй сестрі донька повідомила, що не пішла її справа, вона ще й грошей позичила, винна багато. Тому поїде за кордон на заробітки і на материні вмовляння не зважала, адже сказала, що вибору в неї немає.
Коли донька поїхала в іншу країну, Ольга згадала про сина, він вислав їй чималу суму грошей, але сказав, що більше допомогти нічим не може, нехай про себе дбає сама.
Гроші в Ольги скінчилися швидко, а на одну пенсію не дуже проживеш. І одного дня Ольга приїхала до мене в село.
Моя рідна сестра стала проситися, щоб я їй виділила маленьку кімнату в своїй хаті, а скоро донька трохи грошей заробить, повернеться і забере її до себе.
Я дуже добре розумію, що донька Ольги матері ніколи не забере, їй зараз зовсім не до неї. А своєї старшої сестри дуже шкода.
Я б забрала Ольгу до себе, але мої діти проти. Вони кажуть, що не хочуть доглядати ще одну стару людину, адже весь догляд за нею рано чи пізно ляже на їх плечі.
Я запросила сестру в хату, накормила борщем, так шкода її стало, аж якийсь тягар на душі через це.
Але, як не прикро, а вона так і не усвідомила, що тоді зробила помилку, не послухавши мене, віддала доньці своє житло. Вона й зараз щиро вірить, що її донька повернеться і забере її до себе, та я точно знаю, що цього не буде ніколи, на жаль.
Тепер я шукаю пораду, як мені бути. Я розумію своїх дітей, але шкода сестру, у неї немає свого даху над головою.
Фото ілюстративне.
