Моя рідна сестра Поліна, дуже добра та хороша людина, ми з нею ладнаємо добре. Та я у неї те, що дуже не подобається мені – це її відношення до родини її чоловіка.
Та сестра постійно виправдовується, стоїть на своєму, вважає, що вона тут приймає правильні рішення.
Ще будучи зовсім молодою жінкою Поліна знала добре, що дитина в моєму житті завжди буде найголовнішою і вона зроблю для неї все, що буде потрібно.
І ось тепер, коли у моєї сестри є дочка, вона намагається обмежити її спілкування з родичами свого чоловіка.
Ні, хочу сказати про те, що вони не зробили зовсім нічого поганого і ніколи навіть натяку не було на те, що з ними щось не так. Тим не менш, вони всі з бідних сімей і вона вважає, що просто зобов’язана обмежити спілкування своєї дитини з такими людьми.
Моя сестра просто переконана, що саме оточення дуже формує людину, а значить поганого впливу на неї від них уникнути точно не вийде.
Я Поліні ніколи не мовчу і завжди їй кажу те, що думаю, у вічі, і саме цей її світогляд здається мені дуже дивним, та вона це єдине можливе рішення її проблеми.
Поліна стоїть на своєму і постійно мені розказує, що в неї є купа прикладів подруг і знайомих, які так зіпсували свої життя або життя своїх дітей.
Це все мене аж надто пригнічує, коли я слухаю подібне. Та вона каже, що щиро не хотілося б, щоб її дочку спіткала така ж доля.
Дивно, звичайно, те, що наша мати, яка фактично сама навіяла в сестру ці думки, відноситься до цієї затії скептично. Їй здається, що зараз той час, коли у родичів прийнято спілкуватися один з одним.
Та родичі чоловіка Поліни зовсім не задоволені таким станом справ і завжди ставляться до сестри моєї холодно. Тим не менш, вони як і раніше намагаються старанно спілкуватися з її дитиною.
Та сестра вважає, що вони роблять це зовсім не щиро, не тому, що вони цього дійсно хочуть, а тому що вони хочуть зробити це на зло їй.
Подруги Поліни постійно їй кажуть, що краще б вона взагалі за нього не виходила заміж за свого чоловіка, якщо так не люблю його родичів.
Та сестра переконана, що просто вони не хочуть зрозуміти того, що він не такий, як вони, він зовсім інша людина. Він зміг вибратися з цієї бідності і самостійно отримав освіту. Його поважають в моєму колі. Ось тільки ніхто про його родину нічого не знає. І він робить абсолютно правильно, що замовчує про це. Адже їх би просто не прийняли.
Так чи інакше, але сестра мене слухати не хоче. Поліна просто переконана, що якщо її дитина буде спілкуватися з розумними, освіченими людьми, які живуть в достатку, то й сама буде тягнутися до них, у неї будуть інші цілі, інші пріоритети в житті і вона тягнутиметься до кращого життя, що, з рештою, їй дуже легко вдасться, у неї буде гарний приклад і підтримка.
Вона каже, що життя та добробут її дитини дорожче мені за все інше. І якщо хтось спробує їй доводити інше, вона ні з ним ніколи не погодиться. Сестра просто переконана в тому, що бідна родина зробить бідною її дитину своїм прикладом.
Зараз, дійсно, багато чую від молодих людей, що головне оточення, в якому ти живеш, адже воно формує твій світогляд. І біля розумних, ти сам стаєш розумним, а біля заможних – і ти тягнешся до них.
Я не дуже це розумію. Але хіба це правильне твердження у наш час? Чи багато людей дійсно думають так?
Фото ілюстративне.
