З моєю рідно сестрою ми абсолютно не схожі: це стосується і характеру, і зовнішності. Вона – яскрава, ризикова, впевнена у собі дівчина, а я на її тлі завжди виглядаю тихою, звичайною сірою мишкою. Незважаючи на невелику різницю у віці, адже сестра на 3 роки старша за мене, розрив в інтересах у нас колосальний.
Завдяки своєму впертому характеру, сестра завжди досягає того, чого хотіла: допомоги, хорошої посади, дорогих подарунків тощо. Головною її метою було дуже вдале заміжжя, в цьому вона вбачала головний секрет її успіху та жіночого щастя. Напевно, чоловіча увага закрутила їй голову, і тому вона перестала розумно оцінювати свої шанси: вирішила, що її чоловіком повинен стати ніхто інший, як її начальник – власник великого успішного бізнесу і шанована в нашому місті людина. Сестру не зупинив навіть той факт, що він вже був одружений і у нього було двоє дітей. Вона якось, несподівано для всіх, стала з ним зустрічатися. Потім вона постійно стала говорити, що у нього погана дружина, а він заслуговує кращого життя, і так за кілька років забрала свого шефа з хорошої сім’ї.
Я говорила їй, що добром це не скінчиться ніколи, адже все зло повернеться до неї бумерангом. Попереджала про те, що якщо чоловік може ось так легко кинути одну свою жінку з дітьми, то він потім і з нею може вчинить так само. Сестра, звичайно, мені не повірила, вона купалася у своєму щасті та багатстві, дуже раділа, що саме так все склалося: вона думала, що в порівнянні з колишньою дружиною свого чоловіка вона «королева», і що заради неї він зміниться і стане розсудливим. Хитрістю вже чекала дитину, щоб прискорити його розлучення з дружиною, і чекала, що після розлучення він зробить їй пропозицію вийти заміж за нього.
Загалом, незважаючи на всі свої плани і впевненість у власній неперевершеності, в результаті моя сестричка залишилася біля пустого корита. Вона й року не прожила зі своїм новим. Начальник не одружився на ній, і навіть відмовився офіційно визнати батьківство. Виставив її за двері з тими речами, з якими вона до нього прийшла, навіть подарунки відібрав, ті самі коштовності, які дарував їй частенько.
Сестра залишилася одна, з дитиною на руках і без житла. Багатий шеф їй майже не допомагає: кілька разів давав гроші на покупку речей для дитини, а то, що сестрі жити ніде, і немає грошей на оренду квартири – його зараз зовсім не хвилює. Каже, що народжувала вона за власною ініціативою, і що повинна бути вдячна вже за те, що він хоч якось їй допоміг.
Так як більше йти нікуди, сестра нещодавно відразу звернулася за допомогою до мене. Проситься впустити її з немовлям пожити до мене, поки вона «щось не придумає». У мене серце не кам’яне, і я не хочу кидати її в цій важкій ситуації, але розумію, що це на довго: поки дитині не виповниться хоча б 2 роки, вона навіть на неповний робочий день нікуди не зможе влаштуватися. Чому я повинна «тягнути» свою родичку з її малюком, якщо вона сама у всьому винна? Не хочу через неї залишитися «старою дівою», адже мені вже 27 років, і потрібно поспішати своє особисте життя влаштовувати, а не розплачуватися за чужі гріхи. Хіба хтось захоче жити зі мною, коли у мене ще й сестра з малим немовлям.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
