fbpx

Моя рідна сестра дуже добре живе, Наталя має чоловіка і доньку. А я старша за неї на 2 роки, та моє життя не складалося, я досі сама. А якось вона обмовилася, що заздрить мені, бо в мене багато вільного часу, я ходжу на роботу. Після тієї розмови я більше не розмовляла з сестрою

Багато людей кажуть, що заздрість – це дуже погане почуття, яке потрібно завжди гнати від себе. Можливо, ви підкажете, мені як від нього позбутися, як забути про когось? Існує науковий факт, що у близнюків в житті все складається однаково.

Це стосується всього до дрібниць і особистого життя також. Ось тільки я випадаю з цієї статистики. У мене є сестра рідна, яка на два роки молодша від мене, Наталя.

Сестра заміжня, має чоловіка та доньку, а я самотня, зовсім одна, у мене особисте життя не склалося, на жаль.

І, хоча мені дуже прикро у цьому зізнаватися, але мене руйнує зсередини почуття заздрості до своєї рідної сестри, хоча я розумію, що це не правильно і так не має бути.

Та, не дивлячись ні на що, я нічого не можу з цим вдіяти, не можу справитися з цим. Ось-ось і у нас остаточно зіпсуються стосунки.

Ми з Наталкою ще з самого дитинства були різні. Я росла серйозною та розважливою дівчиною, а сестра моя – веселою і безтурботною завжди.

І все їй в житті давалося легко: навчання, робота та чоловіки. Тому коли в 20 років вона швидко несподівано вийшла заміж, ніхто з нашої родини не здивувався цьому зовсім. Я ж закінчила магістратуру і влаштувалася працювати в школу вчителем української мови та літератури.

Через рік моя сестра стала мамою, у неї народилася донечка.

Наталя не особливо, чесно кажучи, цього хотіла, адже вони з чоловіком планували спочатку пожити для себе, але так вийшло.

У неї народилася чудова здорова та гарненька дівчинка. Звісно, що я стала хрещеною мамою своєї племінниці, Наталка відразу обрала мене. Я люблю свою племінницю шалено і мрію мати таку ж саму доньку.

На особистому шляху у мене тим часом був повний застій. Якийсь час я зустрічалася з одним чоловіком, але він пішов до іншої, просто відмовився від мене.

Потім був ще один, але його вже залишила сама, він виявився зовсім недоброю людиною.

Сестра моя тим часом була в декретній відпустці і займалася вихованням своєї дочки. Вона скаржилася, що втомилася від побуту, від свого непростого життя, від купи обов’язків, хоче вийти на роботу.

Їй хочеться спілкування і свободи, яка є у мене. Тоді я сказала їй, що з радістю поміняюся з нею місцями. І з величезним задоволенням зміню школу на пелюшки і готування.

І, дійсно, я дуже хотіла б бути на її місці, адже у неї все так добре склалося в житті.

Прийшовши додому, я гірко заплакала. Мені страшенно хотілося теж мати сім’ю та свою дитину, схожу на мою маленьку племінницю. Сидіти в декреті, готувати, прибирати і прати – було моєю мрією.

Я дуже заздрю ​​своїй сестричці, вона має все це і не цінує його.

Я вирішила рідше ходити до них, щоб не ворушити собі душу. Заздрість почала дійсно з’їдати мене зсередини, і я розумію, що так не має бути.

Прошу у вас поради, добрі люди, як мені не зіпсувати відносини з сестрою через свою постійну незадоволеність життям і заздрість? Як перестати заздрити, озиратися на чуже життя і жити своїм, адже проблеми є у кожного свої в житті?

Буду вдячна за будь-яку пораду, тому що у самої ніяких думок з цього приводу немає.

Вчора мені знову зателефонувала Наталя, попросила прийти погратися з малечею, бо вона не встигає з усім впоратися, а я не хочу більше до них йти, адже смуток знову огорне мене надовго і по поверненню додому, мені знову буде недобре.

Я вже не хочу ходити до не. Як мені далі бути з таким життям?

Фото ілюстративне.

Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube.

Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.

You cannot copy content of this page