Всі навколо вважають, що я неправа, але я вважаю, що все зробила правильно. У мого чоловіка є молодша сестра, якою завжди дуже опікувалися і батьки, і мій чоловік. Аліна, зовиця, чомусь вирішила, що вона може займатися бізнесом. Вона взяла в банку кредит, але її супер-ідея не спрацювала, тому довелося борги сестри сплачувати моєму чоловікові.
Я цю ідею не підтримала, бо у нас самих грошей не було, я сиділа в декреті. Допомогти в даному випадку означало просто подарувати гроші без повернення: віри в те, що Аліна коли-небудь заробить потрібну суму і віддасть братові, не було абсолютно.
А ми ці гроші кілька років збирали – там і весільні подарунки, і декретні, і все, що ми заробили. Без чогось обходилися, економили, багато в чому собі відмовляли. Планували брати квартиру в кредит, коли я вийду з декрету, а накопичене пішло б як початковий внесок.
Але не допомогти сестрі Артем теж не міг: батьки просто постаріли на очах. У результаті домовилися так: Артем викупив у сестри її частку в батьківській квартирі, одну четверту. Поїхали вони, оформили документи, Артем оплатив борг. Ми всі свої гроші на це тоді вишкребли, не залишилося нічого.
Здавалося б, після такого зовиця повинна була б зробити висновки. Ну не виходить у неї бізнес, не її це. Але ні, на дядька вона працювати не піде, ти що! Знову якісь проекти, в результаті навесні з’ясовується, що там знову борги, які терміново треба повертати.
Вдруге батьки підійшли до Артема вже відразу з пропозицією – викуповуй, мовляв, і наші частки квартири, нехай вона буде вже твоя цілком. А вони самі зібралися жити на дачі. Дача без зручностей, для зимового проживання абсолютно не пристосована, але батько обіцяв цю проблему вирішити. Більшу частину грошей, яку отримає від Артема, пустити на погашення боргів Аліни, а на меншу переобладнати будинок для зимового проживання.
Для того, щоб викупити квартиру, нам довелося взяти гроші в кредит, тому я поставила чоловікові умови – зокрема, про те, що батьки перед продажем випишуться з квартири, а відразу після оформлення квартири вивезуть всі речі на дачу, ми змінимо замки, і жити в їхній трикімнатній квартирі будемо самі. Свекри поморщились і зітхнули, але борги дочки треба було платити терміново, тому на все погодилися. Хоча не без образи на обличчях. Мабуть, в глибині душі планували квартиру продати, а жити в ній залишитися.
З квартири виписалися, прописалися до далекої родички свекра, вона їх пошкодувала і допомогла. Речі забрали, виїхали на дачу. Борги сестри Артем оплатив, батькові віддав залишок грошей, і все – з нами спілкування припинили повністю, ні про внучку не питають, нічого! На що образилися, незрозуміло. Хоча зрозуміло, звичайно. Напевно, ми повинні були просто дати гроші і відійти. А ми виселили батьків з їхньої упорядкованої квартири в літній будиночок без зручностей.
Зовиця на дачі прожила недовго – повернулася в місто, оселилася в якоїсь подруги, батьки їй досі допомагають і грошима, і продуктами. Моя подруга їздить на батьківську дачу повз будиночок моїх свекрів, розповідає, що ніяких робіт з переобладнання будинку вона не бачить. Ось уже і серпень на дворі, а не зроблено нічого з того, що планувалося. Мабуть, гроші або промотали, або віддали всі Аліні, що більш імовірно. Як будуть жити взимку – незрозуміло.
Ми ж уже доробляємо ремонт в колишній батьківській квартирі і плануємо днями переїжджати. Бачу, що чоловік налаштований на те, щоб забрати батьків до нас. А я твердо вирішила, і Артему сказала – батьки нам цю квартиру продали, крапка! Жити вони тут не будуть. Де будуть – їхня справа.
От всі навколо і вважають, що я не права. Але що я кажу не так?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
