fbpx

Моя подруга Оксана дуже вдало вийшла заміж, і я знала, що гроші у них з чоловіком точно є. Одного разу я попросила у неї в борг 4 тисячі гривень, але подруга мені відмовила, і тоді я зрозуміла ціну нашої багаторічної дружби

Оксана була моєю подругою з дитинства. Дружили ми ще зі школи, тому я її навіть не подругою, а сестрою рідною вважала.

Вона без батька росла, а мама не могла купити їй все, що треба було, тому часто я з Оксаною ділилася усім, що мала.

І батьки мої прихильно до неї ставилися, бувало, купують щось мені, і Оксані заодно прихоплять.

А потім ми заміж вийшли, за двоюрідних братів. Здавалося, відтепер ми мали б бути ще дружнішими і ближчими, але навпаки, між нами стався розкол.

Чоловік Оксани був доволі багатою і забезпеченою людиною, так що Оксана, як кажуть у нас, в добро потрапила. Там і будинок свій, і машина.

А у мого чоловіка статки були значно скромніші, ми жили спочатку з його батьками. Але я не скаржилася, бо любила дуже свого чоловіка. А за подругу я раділа, і зовсім їй не заздрила.

Та одного разу мені терміново стали потрібні гроші, і я пішла до Оксани з проханням, щоб вона позичила мені 4 тисячі гривень до кінця місяця.

Проте, на мій великий подив, подруга мені відмовила, сказала, що так, гроші у них є, але тільки тому, що вони економно живуть, вона всі видатки в зошит записує, зайвого собі нічого не купує, тим більше, нікому нічого давати вони не збирається.

– Ти вибач, але такі у нас принципи – нікому не зичити грошей! – пояснила вона.

Від подруги я пішла з тим, з чим і прийшла. Ми викрутилися, сусідка наша дала нам 100 євро, і сказала, що ми можемо повернути їй борг тоді, коли нам зручно буде.

Минуло 2 роки. З Оксаною спілкуватися у мене ніякого бажання немає – ні як з подругою, ні як з родичкою.

Нещодавно вона свій ювілей відзначала, нас теж покликала, але я не пішла, не хотіла.

А через кілька днів ми з нею випадково на вулиці зустрілися, і вона стала мені говорити, що я не правильно себе поводжу, і що я зрадила нашу багаторічну дружбу, коли не уважила її, і не прийшла до неї на свято, де всі родичі наших чоловіків зібралися, і лише нас не було.

От як люди можуть бути такими лицемірними? Оксана вже забула, як відмовила мені у скрутну хвилину, забувши про те, як я багато років їй безкорисно допомагала.

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

You cannot copy content of this page