fbpx
Життєві історії
Моя подруга Марина нещодавно повернулася з Америки, де прожила 20 років. Я готувалася до нашої зустрічі, накрила гарний стіл, але я була розчарована, бо життя за кордоном дуже сильно змінило мою подругу. Їй не подобалося у нас абсолютно все. Вона тільки те й робила, що вихвалялася, як добре живе за кордоном. Які ми бідні, і яка вона багата. Але до мене в гості Марина прийшла з пустими руками. Я від неї нічого особливого і не чекала, але для годиться можна було привезти хоч якийсь маленький сувенірчик

Мені зараз вже 55 років. Стільки років прожила, але не перестаю дивуватися тому, якими ж все-таки різними, а часом навіть дуже дивними бувають люди.

Коли я вчилася в інституті, у мене там була найкраща подруга Марина. Ми з нею були просто не розлий вода. У мене такої чудової подруги ніколи не було. Ми одна одній в усьому допомагали і завжди підтримували. Це був гарний час, і я думала, що так буде завжди. Ми навіть влітку їздили один до одного в гості і, звичайно ж, разом їздили і на море відпочивати.

Так що п’ять років навчання пролетіли як одна мить. Марина вийшла заміж за свого хлопця, з яким вона почала зустрічатися ще на четвертому курсі. Після весілля вони переїхали жити в інше місто. А я влаштувалася на роботу за фахом в нашому місті.

Але спілкуватися ми продовжували. Часто дзвонили один одному, іноді навіть приїжджали в гості. А в 20 років тому Марина разом з чоловіком поїхала жити в Америку, і ми зовсім перестали спілкуватися зовсім.

А кілька років тому я попросила свою дочку допомогти мені знайти мою кращу університетську подругу в соцмережах. Яка ж я була рада, коли Марина відгукнулася на моє повідомлення. Ми знову з нею почали спілкуватися. Згадували нашу юність, студентські роки. Я так захотіла її побачити, і Марина втішила мене, що цього року планує приїхати додому.

Я відразу ж сказала, що ми обов’язково маємо зустрітися і запросила її до себе в гості. Вона погодилася і вже через три тижні вона була на порозі моєї квартири.

Я готувалася до нашої зустрічі, накрила гарний стіл, але зустріч з Мариною не принесла мені очікуваної радості. Життя за кордоном дуже сильно змінило мою подругу. І, на мій превеликий жаль, в погану сторону. Їй не подобалося у нас абсолютно все. Вона тільки те й робила, що вихвалялася, як добре живе за кордоном. Які ми бідні, і яка вона багата.

Але до мене в гості Марина прийшла з пустими руками. Я від неї нічого особливого і не чекала, але для годиться можна було привезти хоч якийсь маленький сувенірчик.

А ще, Марина не забула звернути увагу на мій зовнішній вигляд, сказала, що я поправилася і одягаюся без стилю. Наводила мені в приклад себе. Вона, звичайно, добре виглядає, але це не дає їй право так поводитися з людьми.

Я ледве дочекалася дня від’їзду своєї кращої подруги. Перед вильотом ми з нею сходили в кафе, пообідали, і я відвезла її в аеропорт. Я більше не хочу з нею спілкуватися, і тепер не відповідаю на її повідомлення.

Ось як роки і життя в іншій країні змінили мою кращу подругу.

Фото ілюстративне – style.rbc.

You cannot copy content of this page