Сьогодні вранці мені подруга подзвонила, запросила на каву після роботи.
Людмилу я знаю багато років, ми з нею ще зі школи знайомі, але потім, коли закінчили школу, то розійшлися наші дороги, адже ми вступили в різні навчальні заклади.
Та наші батьки добре дружили і ми близько жили, тому добре з нею спілкувалися завжди. Часто зустрічалися, іноді навіть відпочивати разом з друзями кудись їздили, загалом – стосунки у нас хороші були завжди.
Назвати Людмилу своєю найкращою подругою я не можу, але ми з нею спілкуємося завжди і я завжди в курсі всіх її життєвих перепитій, як кажуть люди.
Людина за характером своїм цікава і яскрава людина, вона розумна, має гарний смак і добре доглядає за собою. Я більш простіша людина, тому спільних інтересів у нас, як таких не було, останнім часом.
Але я завжди була рада з нею поспілкуватися, випити кави в кафе, вона завжди розповідала мені щось цікаве.
Людмила жила в Лондоні більше року, ще в 2022 року поїхала туди, а потім повернулася. Хоча там дуже сподобалося її, але все одно тягнуло додому, до рідних та близьких.
Вона багато цікавого мені про Англію розповідала, я завжди з задоволенням слухала, адже ця країна дуже подобалася мені також.
Тому, коли цього разу Людмила набрала мене, я з радістю погодилася зустрітися і поспілкуватися з нею.
Зустрілися ми Людмилою в після обіду, пішли в своє улюблене невеличке кафе і замовили каву та тістечка.
Хоча ми з нею, як завжди, гарно спілкувалися, але я побачила відразу, що вона без настрою якась, бачу – чи то сумна якась, чи то замислилася про щось, бо, ніби, вона й зі мною поруч сидить, а, ніби, й літає десь.
Мені було незручно запитувати, чекала, коли вона сама поділиться зі мною.
Аж тут Людмила розговорилася.
– Уявляєш, Оксано, мій коханий Дмитро подарував мені на Миколая 20 євро. От я тепер думаю – це багато чи мало?
Сказати, що я розгублена була -нічого не сказати. Навіть не знала, що їй на це сказати. Бо не знаю, як увагу чи турботу можна виміряти в грошах. Та й для чого це робити?
– Розумієш, Людо, я гадаю, що для багатьох людей 20 євро це зараз великі гроші, тому, можливо, це таки багато. Але ж я не знаю, що ти очікувала від Дмитра, його фінансові можливості, та й, взагалі, ніколи не задумувалася про вартість подарунків, які дарують мені, адже це, як на мене, якось не правильно. Це ж якщо ми усі одне одного будемо оцінювати в грошах, то зовсім не гарно буде.
Не знаю, чи Людмила мене зрозуміла, чи правильно я донесла до неї, що думаю, але вона, ніби й не почула мене.
Ще довго щось про ці 20 євро розказувала, мовляв, що тепер не знає, як ставитися до цього, бо якийсь подарунок цей зовсім неоднозначний.
Я розумію, що Людмила довго була в Лондоні і там ці 20 євро нічого не варті, але ж в нас, в наші дні, це гроші чималі, як на мене.
– Хіба це великі гроші для молодої дівчини в наш час? Я зовсім не дріб’язкова людина, ти нічого не подумай поганого. Просто, якщо в людини грошей немає і їй зараз непросто живеться, то й не потрібно гроші дарувати, можна купити якусь шоколадку та й все. Але ж цих 20 євро до чого? Що він хотів цим сказати?
Ми ще трохи поговорили і розійшлися.
Я прийшла додому і мене досі не покидає думка ця: подарунок 20 євро на Миколайчика для молодої дівчини це, дійсно, багато чи мало?
Фото ілюстративне.
