Моя подруга, з якою я дружу багато років і знаю її саму дуже давно, Людмила вийшла заміж у невеличкому місті, сама вона родом з маленького села.
Її сестра молодша Ольга теж згодом вийшла заміж, але залишилася жити в тому ж селі, що й батько та мати її. Лише жила не в хаті своїх батьків, а переїхала жити до свого чоловіка.
Людмила після навчання знайшла досить таки гарну роботу, згодом і вдало вийшла заміж, має двоє діток.
Батьки чоловіка, свекри Людмили, дуже допомагають їх сім’ї, у нього теж багата родина.
А от самій Ользі в житті пощастило менше ніж її сестрі, чоловік її до своєї роботи бажання зовсім не мав, заробляв досить таки мало, потім вирішив, що поїде на заробітки і, навіть не порадившись з дружиною про це, просто взяв і поїхав працювати у Польщу.
Повертатися додому він зовсім не хотів, сказав, що буде влаштовувати своє життя за кордоном, але вже без дружини. зрозумів, що жити поки буде там, йому там більше сподобалося.
Ольга ж жити зі своїми свекрами не хотіла, їй там були зовсім не раді і, зі своєю маленькою донькою, жінка повернулася назад до мами й тата в їх хату.
На той час мама з батьком вже вийшли на пенсію, тому особливо їм було не до того, щоб допомагати доньці і виховувати маленьку онучку, адже самі потребували допомогу, але не були проти того, щоб донька жила з ними, раз у неї життя не склалося.
Батьки шкодували Ольгу, адже розуміли і бачили, як негідно з ними вчинив чоловік.
Але Людмила була незадоволеною поверненням сестри додому до мами й тата: батьки їх годували, платили з пенсії за світло та газ самі, купували продукти, адже часи зараз такі, що врожай на городі гарний зібрати непросто.
Всі ці роки Людмила допомагала своїм власним батькам чим могла: купувала продукти, давала гроші на їх особисті потреби. Не великі, звісно, але які мала.
А вони тепер, виходить, годують Ольгу, яка не працює, адже говорить, що донька ще зовсім мала і її не беруть в садок.
А Ольга не знає і не розуміє в чому вона винна, сестру свою не розуміє, адже має багатого чоловіка, добрих свекрів і хорошу роботу, бідну сестру їй не зрозуміти.
Та Людмила пообіцяла, що більше батькам ні копійки не дасть, поки Ольга житиме з ними.
Тепер вже й сама Ольга навіть не знає, що робити, адже їй більше немає до кого йти. До кого вона ще може звернутися, як не до рідних батьків? Невже сестра рідна права в тому, що так засуджує її?
Фото ілюстративне.
Популярні статті
- На саме Різдво я мала одного дивного гостя, ніколи б не подумала, що ще колись побачу його, а він взяв, і сам прийшов. Це був мій колишній чоловік Степан, він постарів за всі ці роки, але я відразу його впізнала. Виявилося, що сімейне життя на чужині у нього не склалося, дружина все майно забрала собі, залишивши його без нічого. І тут Степан згадав про сина, хтось розповів йому і про мій будинок
- Я вийшла заміж доволі пізно, аж в 36 років, і тепер вже сумніваюся, чи правильно я зробила. Всі важливі рішення чоловік приймає разом з своє мамою, моєї думки ніхто не питає, а мені все це не подобається, не про таке сімейне життя я мріяла
- На Йордан, 19 січня, я сама сиділа вдома, бо донька з зятем кудись пішли в гості, а про мій день народження вони забули. Але ввечері приїхав мій син, з дружиною та онуками, щоб мене привітати з ювілеєм. Він побачив, що я засмучена, і відразу зрозумів в чому справа. Іван не ображається, що за 11 років, поки я була на заробітках, я все доньці висилала. Син пропонує мені до нього переїхати, щоб не бути тут зайвою
- Коли мами не стало, татові було всього 55 років. Він сумував за нею, нічого не хотів робити, обійстя заросло бур’янами. А потім до нього стала ходити сусідка, тітка Тамара підмовляла батька, щоб він перебрався до неї. Тато мене не слухав, а зробив, як сказала вона
- У нас з чоловіком виникли фінансові труднощі, нам були потрібні кошти. У мого брата гроші були, і ми з чоловіком пішли до нього в надії, що він нам позичить необхідну суму, але брат відмовив. Він сказав, що мені одній віддав би ці гроші навіть просто так, але Валерію він навіть в борг їх не дасть. Тоді я взяла кредит, і тепер я про це дуже шкодую