– Мій син вже два роки одружений. Я завжди мріяла про таку невістку, яка дбатиме про мою дитину не менше, ніж я колись дбала про нього. Адже це мій єдиний син, – розповідає 60-річна Марина Олександрівна. – Але останнім часом я просто не впізнаю свого сина…
В суботу він заїжджав до мене, я просила допомогти мені пересунути шафу. Чогось я на сина подивилася, і прямо засмутилася – так погано виглядає… Весь зарослий, нестрижений, худий. У картатій сорочці якійсь, м’ятій, несвіжій. Шкарпетки діряві, взуття не почищене… Він у мене так ніколи не виглядав, завжди був як з картинки…
Марина Олександрівна виглядає щиро засмученою. Син її, Антон, одружився нещодавно вдруге, і мати від цього не в захваті. Перша дружина сина подобалася їй набагато більше нинішньої – мила домашня жінка, відразу після весілля одного за іншим народила двох дітей, і всі сім років шлюбу сиділа вдома, варила супчики, займалася з дочками і наводила затишок.
Від першої дружини син Марини Олександрівни пішов, в чому стояв – забрав тільки свій одяг і взуття, але у свекрухи все одно болить душа за колишню невістку і внуків. Марія була зразковою дружиною – турботливою, самовідданою, працьовитою. Нинішня невістка – повна протилежність першій: струнка, активна, цілеспрямована.
Така точно не буде напрасовувати чоловікові сорочки і подавати на стіл перше-друге-компот… Але ж одружуються не за цим? І не з закритими ж очима син Марини Олександрівни змінив спокійну Ольгу на ділову і активну Ніну? Чоловік в тридцять п’ять років напевно знав, що робив.
Я йому кажу, Антоне, це ти так на роботу, чи що, ходиш? У такому вигляді? Тобі не соромно? А він – мамо, у нас в офісі вільний дрес-код, всі ходять як хочуть, в чому завгодно. Тим більше, сьогодні вихідний.
Гаразд, кажу, йди їсти. У мене пюре було з сосисками, звичайна їжа, а він їв так, що за вухами тріщало, і нахвалював. У мене таке враження, що дружина йому взагалі не готує.
Я так розстроїлася від побаченого, що коли син поїхав від мене, я подзвонила Ніні. Я їй кажу – ти повинна стежити за чоловіком, недоглянутий якийсь він у тебе. А вона – я не зобов’язана це робити. Він уже дорослий, сам може про себе подбати.
– Ну в чомусь вона має рацію, хіба ні? Антон і сам може і повинен і сорочку собі попрасувати, і шкарпетки нові купити, і до лікаря записатися, і поїсти приготувати… Адже він одружився, а не няньку собі найняв!
– Ой не знаю! якби мій чоловік так виглядав, як Антон зараз, мені, як жінці, було б соромно! – зітхає Марина Олександрівна.
– Розумієш, жіночої руки і турботи на ньому не видно. Насправді, я не з-за м’ятої сорочки переживаю. Просто мені здається, що він нещасливий у цьому шлюбі! З Марією він виглядав щасливим і задоволеним, на їжу не кидався навіть після роботи, у нього весь одяг був акуратним і підібраним за кольором. Він завжди був підстрижений і поголений, в цілих шкарпетках, в кишені мав чисту носову хустку. Виглядав щасливим і задоволеним. А зараз ні.
Але теперішня невістка Ніна чітко дала мені зрозуміти, щоб я не втручалася не в свої справи. Їм так добре. Але мені чомусь дуже неспокійно від цього всього – не така дружина потрібна моєму синові, ой не така…
Фото ілюстративне – ejin.
