– Моя нова напарниця на роботі Ліда – дуже хороша людина, – розповідає моя знайома, Анна. – Але хороша людина – не професія, це щира правда, хоча і не весела. Мені її по-своєму шкода, особиста ситуація у неї зараз дуже непроста. Робота потрібна, як повітря. При цьому на своєму місці вона явно не справляється зі своїми обов’язками. Не знаю чому! Я вже багато разів намагалася і навчити, і підказати. І її поруч з собою садила, і сама з нею сідала. Толку немає зовсім ніякого. Все одно доводиться все за неї брати і переробляти, як не крути.
Анна за характером – людина серйозна і трохи консервативна.
Ось уже дванадцять років вона працює в невеликій, але стабільній компанії – правда, з невеликою перервою на декретну відпустку.
Роботою своєю Анна до останнього часу була більш ніж задоволена. Заробітна плата у неї хороша, робота знаходиться дуже близенько – від будинку дві зупинки метро, при бажанні пішки можна дійти, якщо є вільних 10 хвилин.
До того ж поважають її на робочому місці, як справжнього професіонала у своїй справі – в зв’язку з цим Анна користується деякими преференціями. Жінка завжди може відпроситися, наприклад, взяти роботу додому, запізнитися або піти раніше. Це зручно – адже у Анни дитина-першокласник, і деяка свобода для неї, як для будь-якої працюючої мами, просто подарунок.
Останні кілька років Анна працювала удвох з жінкою передпенсійного віку, і, треба сказати, вони прекрасно спрацювалися, розуміли один одного з пів слова, у них все ладналося і добре виходило.
Але все хороше, мабуть, має тенденцію закінчуватися.
Нещодавно напарниця звільнилася – якось раптово раптом втомилася, аджероки у неї вже давно немолоді, вирішила жити на дачі, вирощувати полуницю і кріп і сидіти зі своїми онуками.
На її місце спочатку взяли юну дівчину. Та взялася за роботу досить жваво, все швидко освоїла, але якось швидко втомилася і засумувала, чи що.
Набридло вранці вставати, йти на роботу, тут ще подружка поїхала відпочивати, і та дівчина задумалася. Чого вона чекала взагалі відроботи своєї, влаштовуючись в офіс, до кінця не зрозуміло, однак, не досидівши до кінця місяця, в один із днів вона просто звільнилася з роботи.
І на її місце прийшла Ліда.
Ліді тридцять один рік, у неї двоє маленьких дітей, ні дня трудового стажу, вища освіта, колись непогана, але після стількох років вже неактуальна, вельми важке розлучення за плечима і величезна фінансова яма прямо зараз.
По-людськи і по-жіночому Ліду щиро шкода: буквально ще пів року тому вона була матір’ю сімейства, хорошою домогосподаркою, і вірила в своє стабільне хороше майбутнє, як ніхто. А зараз Ліда з двома дітьми і з кредитами, отримуючи копійчані аліменти, живе з мамою у старенькій двокімнатній квартирці.
Мама сидить з дітьми, поки Ліда на роботі, але постійно їй за все це докоряє, повчає, згадує кожну копійкусто раз, яку дає їй, коли у доньки навіть на хліб немає грошей.
Але виходу у Ліди немає. Молодшому ще немає і трьох років, і як впоратися без маминої допомоги з двома дітьми, Ліда зараз навіть не уявляє собі.
– Добре ще, що хоч роботу знайшла! – не втомлюється повторювати Ліда по кілька разів на день. – Мені цю вакансію прямо Бог послав! Я і не думала і не мріяла, що мене візьмуть.
Всі надії на щасливе майбутнє Ліда пов’язує з цією роботою.
Те, що Ліда абсолютно “не тягне” свої обов’язки на роботі, стало ясно Анні з перших же днів.
Спочатку Анна, звичайно ж, робила знижку на те, що людина прийшла після довгого перебування вдома з дітьми, та й взагалі, не має досвіду роботи.
Але ситуація з часом не тільки не покращилася, а ще й гірше. При тому, що Ліда щиро старається, у неї не виходить нічого. Вона все плутає, забуває, не встигає, і навіть те, що зроблено нею, треба гарно перевіряти і на вісімдесят відсотків переробляти.
Перший час Анна була терпляча і поблажлива.
Вчила, пояснювала, повторювала і в другій, і в п’ятий раз, показувала помилки пальцем, відправляла Ліду все переробляти – і знову бачила ті ж помилки в переробленому варіанті.
В результаті левову частку роботи Анні доводиться робити самій. Ліда тільки потіє, блідне, кліпає очима і винувато запитує:
– Що знову не так?
Анна, останнім часом, стала брати з собою роботу додому, чого ніколи раніше не робила – інакше вони просто не справляються.
На неї вже ображається чоловік, дорікає в тому, що вона зовсім закинула і будинок, і дитину. У той же час і керівництво стало поглядати косо – що з тобою, мовляв? То не готове, це не зроблено. Раніше не було таких проблем у Анни ніколи на роботі!
Вихід, звичайно, є – піти до начальства і сказати відкрито – мовляв, нова співробітниця не справляється зі своїми обов’язками зовсім. Потрібно шукати іншу людину, причому, йти і говорити треба швидше, поки у Ліди не закінчилася випробувальний термін. Краще не буде, вона не може цьому навчитися, Анні це вже зрозуміло.
Але як взяти гріх на душу? Знаючи Лідину ситуацію, підкласти їй таку свиню? Їй кредити платити, дітей годувати. Куди вона піде? З роботою зараз непросто, знайти щось їй буде дуже вадко. Та й не влаштується Ліда нікуди.
Це їй справді пощастило, взяли на це місце, щоб терміново вона замінила ту дівчину, яка нещодавно звільнилася. А зараз у Ліди ще і недобрі думки: вона адже теж розуміє, що не може впоратися, не розуміє ще багато і нікуди не годиться, як співробітник.
Більш того, начальство, коли буде приймати рішення, запитає думку у Анни – що їй відповісти?
Останніми днями ліда ходить дуже засмучена, роботу втратити боїться, дивиться на Анну благальним поглядом. Не так вже це просто, виявляється, взяти і розказати про людину щось недобре начальсьву. Але ж і себе треба пошкодувати? У Анни з чоловіком вдома теж постійні суперечки почалися, адже вона дуже втомлюється на роботі, і вдома нічого невстигає.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – mik-mebel.
