– Моя невістка вряди-годи в гості запросила до себе вчора, у сина могомаленький ювілей, тридцять п’ять років виповнилося! – розповідає 66-річна Валентина Сергіївна. – Приїхали всі після роботи – ми з чоловіком, дочка наша молодша зі своїм малюком. Годині о сьомій вечора тільки зібралися всі. А о восьмій нас вже виставили за поріг, ось так от!
– Як це – виставили за поріг вас всього лише через одну годину?
– А ось так! Невістка Оксана оголосила, що їй пора купати і вкладати спати дитину. Андрійко лягає спати о пів на дев’яту, і не хвилини пізніше. У них режим такий.
– Гм. Ну, кілька разів на рік можна і порушити режим? Не так уже й часто гості у них збираються, судячи з усього?
– Ой, та ми їй уже нераховані сотні разів про це говорили! І разом, і окремо. Але вона у нас ні в яку не хоче розуміти елементарні речі. Все їхнє життя підпорядковане режиму півторарічного Андрійка. Син уже злиться: двадцять перше століття на дворі, люди з дітьми по всьому світу літають, в походи ходять, а вони півтора року на пікнік з друзями з’їздити не можуть, тому що дитину укладати треба на денний сон!
– Що ж. навіть не знаю, що сказати зараз тобі.
– Ну що тепер, якщо дитина народилася, до школи о восьмій вечора разом з ним спати лягати? А у нас все до того йде. Дитина спить – світло гаситься, телефони відключаються, життя зупиняється. Не знаю, у моєї дочки Люби теж дитина, на кілька місяців старше за Андрійка, онука мого, але такого дивацтва у нас немає! Її дочка засинає без всяких укладань, їсть коли хоче сама, і росте цілком нормальною дитиною. А тут прямо якесь непорозуміння одне, як на мене. Син уже дивиться на це все і крутить пальцем біля скроні. Як можна бути такою квочкою. Через дитину втратить чоловіка!
Невістка Валентини Сергіївни Оксана дійсно підходить до материнства дуже відповідально. У її сина місяців з двох чіткий режим, який, природно, змінюється відповідно до віку, але в цілому непорушний. Не прокинувся синочок вчасно – вона його будить. Тому що за розкладом вже є пора, і на вулицю. А якщо не розбудиш – наступного разу вчасно не засне, весь режим зіб’ється у нього, коротше переймається вона цим дуже-дуже.
“Дитині пора спати” – це закон в сім’ї. Виставляються гості (яких і так, чесно кажучи, в останні півтора року в будинку збирали лічені рази), відключаються телефони і починається цілий ритуал під назвою “укладання дитини”.
Зате день у Оксани чітко розпланований, вона приблизно знає, коли дитина буде спати і, відповідно, у неї буде вільний час, а в який час її краще не турбувати.
Раніше Оксана дружила з Любою, молодшою сестрою свого чоловіка – дівчата були не розлий вода. У Люби дочка, яка трохи старше сина Оксани, здавалося б, діти повинні були б ще більше зблизити подруг. Але до року дітей дружба плавно зійшла нанівець. Не зійшлися, так би мовити, в питаннях виховання.
У Люби, як у більш демократичної, ніколи не було режиму. Дочка Люби засинає сама, коли і де засне, Люба не бачить в цьому нічого особливого. Їсть дитина коли хоче сама, гуляти ходять тоді, коли раптом у мами з’явився настрій.
– На вулицю підете? – дзвонить Люба Оксані. – Виходьте, якщо хочете! Ми будемо в сквері!
– На вулицю? – дивується Оксана. – Ти що? Котра година? Ще навіть трьох годин немає, а ми виходимо в чотири. І до шести.
– Та яка різниця! – не розуміє Люба. – Виходь зараз! Разом погуляємо. О четвертій я вже не піду.
Але в три вийти Оксана ніяк не може, тому що тоді весь день буде наперекосяк. Ні. Чесно кажучи, Оксану обурює Любина “безвідповідальність”: їздять по гостям з дитиною до півночі, потім сплять до обіду, на вулицю не виходять вчасно, годує між справою, засинає дитина мало не на підлозі серед іграшок, потім його тягнуть в ліжко – хіба справа?
А Любу, в свою чергу, дратує зайва турбота біля дитини Оксани, постійна звірка з годинником, паніка в очах і це відключення телефону – дитина ж спить.
Проблема тільки в тому, що чоловік Оксани останнім часом в подиві, «накручений своєї матусею і зовицею», як сердито пояснює сама Оксана.
Поки син був зовсім маленький, чоловік не втручався особливо – мовляв, матері краще знати. Він терпляче вислуховував усі обурення дружини з приводу “а ось у Люби все наперекосяк” і тільки хмикав. Вважаєш правильним укладати по годинах – укладай. Зрештою, навіть зручно, що дитина о восьмій вечора вже заснула і буде спати до сьомої ранку, а не так, як у Люби, непередбачувано – може не спати і до першої години ночі, а може встати о сьомій вечора, а потім розбудити сім’ю о пів на четверту.
Але тепер-то, вважає чоловік Оксани, дитина “вже велика”, півтора року, і треба якось входити в звичайний режим життя. Без прив’язки до сну дитини. З’їздити до друзів на дачу, до родичів, до себе, нарешті, гостей покликати, як раніше, і не виставляти людей за поріг, тому що дитині пора “купатися і спати”.
– Так засне там, подумаєш! Поїхали на пікнік! – умовляв Оксану все літо чоловік. – У машині поспить, тільки й того! Погодуємо чимось, голодним не залишиться. Всі нормальні люди з дітьми їздять, і нічого, геть і Люба ще в минулому році їздила з немовлям.
Але Оксана такого не розуміє зовсім.
Чоловікові легко говорити, він не уявляє, як, коли дитина вчасно не заснула, адже потім все зрушиться невідомо на скільки, і завтра з ранку все піде шкереберть.
І чоловік, і дружина по-своєму мають рацію, але відносини тріщать по швах. Оксана не хоче посваритися з чоловіком так, як з Любою і зі свекрухою. Але і розлучатися з режимом Оксана теж не готова. Встигла переконатися, що передбачуваність – зручна штука. Ну і потім, не такий вона людина, щоб, як Люба, пустити все на самоплив. Вона звикла до порядку і любить у всьому лад, а іншого не розуміє.
Свекруха намагалася пояснити невістці, що вона й чоловіка так втратить через надмірну опіку над дитиною, але Оксана стоїть на своєму.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
