Як жити з невісткою в одній квартирі…
Оскільки у мене є син, то волею долі я стала свекрухою. І якщо вірити статтями в жіночих журналах і коментарям до них, то я – погана свекруха, бо мені не подобається моя невістка. Але, питається, чому вона мені обов’язково має подобатися? Вибирала її не я, а мій син. Якщо він буде щасливий, значить, я помиляюся, якщо у них не складеться життя, значить, я маю рацію. Вирішувати щось йому, тому що жити – йому. Але, при цьому, чому я не можу мати власну думку? За матеріалами
Крім того, моя невістка нічого не зробила, щоб мені сподобатися. Навпаки, здавалося, вона поріг нашого будинку переступила в переконанні, що я – її ворог, з яким потрібно боротися з першої хвилини. Ось вона і бореться, в міру свого розуму і можливостей. А як інакше розцінити її абсолютне неприйняття всього, що я говорю або прошу?! А адже жити нам доводиться в одній квартирі – чоловіка у мене давно не стало, ми вдвох із сином в «трійці» жили до його одруження – тепер живемо втрьох.
Справа до смішного доходить: відразу після весілля син, ніяковіючи, сказав, що вони будуть харчуватися окремо. Ну що ж – молода сім’я, невістці хочеться відчути себе господинею – чому б і ні? Хоча це нерозумно, адже я не працюю, часу у мене багато, і мені зовсім не важко готувати, як я і готувала раніше. Це я і сказала синові, але сперечатися не стала.
Що вийшло в результаті? На кухні з’явився другий холодильник, хоча і в першому місця більш, ніж достатньо. Обидва вони працюють, приходять додому пізно, в обід перекушують десь в кафе, а ввечері часу, щоб приготувати повноцінний обід, не вистачає – перебиваються піцою, пельменями або сухомятку. Знову запропонувала готувати вечерю для всіх – невістка відмовилася навідріз. Стала я хоча б сина потихеньку підгодовувати нормальною їжею! Такий скандал був, коли невістка це виявила. Їсти мою їжу син, звичайно, перестав.
Прибирання теж у неї оригінальне: невістка миє підлогу тільки в кімнаті сина – тепер їх спальні, навіть мокру ганчірку демонстративно перед дверима укладає. Попросила не робити цього – паркет зіпсується. Тепер перед їх кімнатою від мокрої ганчірки темна покручена пляма. А всю квартиру, кухню і санвузол, мию я. Мені неважко, я ж і раніше це робила, тільки ось смішно дивитися на таке господарювання.
У ті вечори, коли вони залишаються вдома, невістка намагається мене не помічати. Причому робить це якось особливо прикро. Якщо я сиджу в вітальні і дивлюся телевізор, вона може зайти, переключити на інший канал, а потім кинути пульт і піти. Я подумала, і купила собі другий телевізор, поставивши його в свою кімнату.
Якось невістка сильно застудилася і не пішла на роботу. Я приготувала їжу, викликала лікаря, посиділа з нею, погодувала. Поговорили добре, я їй про дитячі роки сина розповідала, вона начебто з цікавістю слухала. А ввечері я почула, як вона синові скаржилася, що його мати весь день спокою не давала, приставала з розмовами, вона навіть поспати не могла. Відтоді я намагалася з нею не розмовляти – відповідала, якщо що запитає, а першою розмову не починала. Так ми і жили.
Влітку мене запросила до себе подруга пожити, я і провела там 2 місяці, телефонуючи синові, щоб переконатися, що все в порядку. Він приїжджав кілька разів один, привозив нам продукти. А коли стало холодно, я вирішила повернутися. Невістка пішла провідати своїх батьків, і вдома мене зустрічав один син з винуватими очима.
Коли я попрямувала до своєї кімнати, він став говорити, що вони тут вирішили, що мені в маленькій кімнаті буде затишніше, і прибирання менше. А їх двоє, тому вони мої речі переставили до себе в кімнату, а самі переїхали в мою. Я стояла на порозі своєї спальні, в якій ми з моїм чоловіком жили, де все про нього нагадувало … Дуже хотілося плакати, але я знову промовчала.
Правда, після цього почала шукати розмін квартири – якщо я так заважаю в будинку, то нехай живуть окремо, самі господарюють, а я як-небудь сама. Але невістка, дізнавшись про це, стала проти, тому що навіть нашу чудову квартиру в центрі можна було розміняти тільки на квартири в спальних районах. Я на власні вуха чула, як вона синові говорила, що не можна це робити, що я не вічна, і таку квартиру втрачати просто нерозумно!
Мені 60 років. Трохи хворію, тому я пішла на пенсію. Але відчуваю себе непогано, а як жити в квартирі з людиною, яка чекає, щоб пошвидше мене не стало? Я довго згадувала, де ж я їй так не догодила, і не можу зрозуміти. Без згоди сина квартиру мені не розміняти, а він, послухавшись дружину, тепер заперечує, вмовляє мене, що все буде добре, що ми ж не сваримося, живемо мирно – чого ще потрібно. Та й у разі чого за мною буде, кому доглянути. А я найбільше цього «випадку» і боюся, щоб не потрапити в повну залежність від своєї невістки.
Знайомі пропонують розділити особові рахунки і продати або обміняти свою частку квартири, але як можна своєму синові таке влаштувати?! Що робити, я поки-що не знаю.
Може, я і погана свекруха, але, чесне слово, я не знаю, за що мені любити свою невістку.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
