Моя мама живе в просторій трикімнатній квартирі, а я з двома дітьми і чоловіком – в однокімнатній. На моє прохання допомогти, мама відповіла відмовою.
Вже не знаю, що робити. У нас з чоловіком скоро буде дитина, а мої батьки не хочуть віддати нам свою трикімнатну квартиру. За матеріалами
А я ж теж маю на неї право, я там виросла і там прописана і взагалі онуків їм нарoджую, з якими, вони до речі не дуже поспішають допомагати!
Думали другого нарoдимо, переїдемо в їх квартиру, свою однокімнатну продамо і купимо собі нове авто, тому що давно пора автомобіль оновити.
У батьків є будиночок в селі. Пропоную їм туди переселитися. На свіжому повітрі, чиста екологія, екологічних курей можна розводити. Можна навіть козу завести. Крім того, вони самі неодноразово обіцяли, що на пенсії поїдуть жити в село.
Для дитини б були натуральні продукти, яйця, козяче молоко. Не хочуть, кажуть – зручності на вулиці, воду треба носити з колонки і газ не проведений.
Ну і що, що зручності на вулиці і газу немає, а нам як жити вчотирьох в однокімнатній квартирі? І машина стара на механіці. Я вже про нову розмріялася. З дитиною треба всюди їздити, з коляскою не находишся пішки.
На свекруху, я взагалі не сподіваюся, вона тільки доньці своїй допомагає, про нас зовсім не думає.
Продала свою 2-х кімнатну квартиру, щоб донечці і собі купити по однокімнатній, а про сина навіть не подумала. Хоча з внуками її донечка не спішить. Не те, що я.
А я свекрусі двох онуків нарoдила. І нічого. Вона навіть не приходить з ними посидіти, мені допомогти.
Не знаю як бути, плaчу щовечора, а адже мені неpвувати не можна. І чому така несправедливість?
Я мамі запропонувала: не хочеш в село – давай поміняємося. Я з дітьми і чоловіком переїду в твою трикімнатну, а ти з татом в нашу однокімнатну. Мама не погодилася. Я обpазилася. Невже обом бабусям не шкoда внуків?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
