Моя мама завжди була проти того, щоб ми спілкувалися з бабусею. І поки я була маленька, я її слухала, але коли виросла, то сама поїхала до бабусі. Мені і справді було її дуже шкода. Я намагалася потім вже часто до неї приїжджати, і привозила їй все необхідне. А бабуся наче відчула, що нікому не потрібна. Одного разу нам зателефонувала сусідка і сказала, що сталося непоправне

Добре, якщо родина велика і живе дружно. Але якщо рідні люди між собою сваряться і не можуть поділити спадщину, то це дуже погано і неприємно. У мене в родині склалася саме така ситуація.

У моєї бабусі Михайлини було троє дітей. Вона була змушена ростити їх сама. Жила дуже бідно, їй було складно прогодувати сім’ю. Бувало, що харчувалася скоринкою хліба кілька днів, щоб у дітей було найнеобхідніше.

Діти виросли, і порозбігалися хто куди. І треба сказати, влаштувалися вони непогано.

Старший син бабусі Михайлини виїхав за кордон. Тоді це було майже нереально, але йому якось вдалося.

Середня донька поїхала вчитися в місто, та так там і залишилася. Вивчилася на лікаря, працює в місцевій лікарні, має власну родину.

Мій тато – молодший син. Мама моя не працює, вона домогосподарка, тому батькові доводиться забезпечувати нашу сім’ю самому.

І ось при таких успішних дітях їхня мати все життя прожила в селі в старому будинку. Вона одержала його колись у спадок.

Усе життя працювала без відпочинку. На пенсію довго не виходила, працювала, скільки могла. Коли ж вийшла, то влаштувалась у магазин на прибирання.

Це мені все розповіла сама бабуся. Казала, що вона дуже скучила за дітьми. А вони навіть не вітають її із днем народження, бо не пам’ятають.

Моя мама завжди була проти того, щоб ми спілкувалися з бабусею. І поки я була маленька, я її слухала, але коли виросла, то сама поїхала до бабусі.

Мені і справді було її дуже шкода. Я намагалася потім вже часто до неї приїжджати, і привозила їй все необхідне.

А бабуся наче відчула, що нікому не потрібна. Одного разу нам зателефонувала сусідка і сказала, що бабусі не стало, вона відійшла у сні.

Так тепер сумно на душі. Дуже шкодую, що так пізно почала спілкуватися з нею. Тепер тільки згадую її, весь час починаю плакати.

А її діти, замість того, щоб об’єднатися у спільному горі, почали ще більше сваритися між собою, сперечаються, хто мав маму доглядати. Зараз ділять її землю, де стоїть старенький будиночок…

Спеціально для Українці Сьогодні.

Фото ілюстративне.

Шановні читачі, запрошуємо переглянути наші історії на Youtube. 

Будемо вдячні, якщо Ви підпишетеся на наш канал.