fbpx
Життєві історії
Моя мама вдова, в 60 років вона надумала виходити заміж. Але ж у неї є ми і внуки, навіщо їй це? Мама жила з нами в нашому будинку, мій чоловік добре ладнав з тещею, вона допомагала мені з дітьми, а тепер проміняла своїх онуків і мене на якогось чужого чоловіка

Я завжди вважала, що мені пощастило з батьками, все життя вони допомагали мені, як могли. Потім я пішла з дому, бо вийшла заміж.

Моя мама прожила з татом разом тридцять два роки. Але у віці 64 роки мого тата не стало. У 60 років моя мама залишилася вдовою. Ми як могли, підтримували її, а потім забрали до себе жити. Ми з чоловіком живемо у великому будинку, ростимо двох дітей: доньку і сина.

Мама дуже втішилася, адже тепер вона не відчувала себе самотньою. Вона почала допомагати мені: вона готувала їсти, прибирала, прала. Мама забирала дітей зі школи і водила на гуртки. Моя дочка ходить і на танці, і на музику, і на малювання. Зізнатися, присутність мами в нашому домі дуже полегшила мені життя. Ми з чоловіком могли працювати, не переживаючи за дітей.

Я думала, вона щаслива з нами. Мій чоловік добре ставиться до тещі, між ними немає жодних непорозумінь. Все тихо і спокійно. Але одного разу мама сказала, що в її куми день народження, і вона хоче піти до неї в гості.

Увечері мама повернулася в доброму гуморі. Вона сказала, що вечір пройшов чудово і їй дуже сподобалося спілкуватися з іншими людьми. Таке відчуття, ніби ми з нею не розмовляємо.

Після цього маму наче підмінили. Вечорами вона стала кудись ходити. Тепер дітей на гуртки водити було нікому. Мені довелося відпрошуватися з роботи на пів години раніше, щоб встигнути всюди їх відвести.

Така поведінка мами мені не дуже подобалася. Але мама продовжувала ходити кудись, нічого нам не пояснюючи. Правда, зранку вона встигала поприбирати, приготувати їжу, а тоді йшла з дому.

Потім мама таки розповіла, що з нею коїться. Виявляється, на тому дні народження у куми вона познайомилася з чоловіком. За її словами він її споріднена душа. Що це означає, я не зрозумію. Мама стала часто спілкуватися з ним, вони ходили і просто гуляли по місту, в парк і навіть в кіно. Ну, де це бачено – їм за 60, а вони на побачення ходять. Ну, думала, поспілкуються і перестануть.

Але одного разу мама вирішила зі мною поговорити, і запитала мене, як я відреагую, якщо вона вийде заміж. Я здивувалася. Що значить заміж? Вона ж вдова? У неї є ми і внуки, навіщо їй це? Хіба в такому віці розписують в РАЦСі? Мама чомусь образилася на мене. Ані пари з вуст, вона пішла і на ніч не повернулася. І навіть не подзвонила, ну і я не стала.

Ми не розмовляли місяць. Я сердилася, вона не хотіла робити перший крок. Кинула мене одну з двома дітьми, знає ж, що у мене така робота, що я не встигаю робити домашні справи. За гуртки сина і дочки я взагалі мовчу.

Тиждень тому вона зателефонувала і сказала, що вийшла заміж. І що вона чекала від мене? Поздоровлень? Вона зрадила пам’ять батька, на старості років вирішила влаштовувати своє особисте життя, замість того, щоб допомагати дітям. Проміняла своїх онуків і мене на якогось чужого чоловіка. Як після цього з нею спілкуватися? Як їй пробачити?

Я взагалі не розумію людей, які одружуються після шістдесяти. Невже в такому віці можлива любов? Невже не можна просто спілкуватися? Навіщо пов’язувати себе формальностями і штампом у паспорті?

Фото ілюстративне – funik.

facebook