Коли ми з чоловіком одружувалися, нам всі дуже заздрили, адже і я, і Олег з доволі забезпечених родин.
Моя мама – заробітчанка, вже 14 років вона заробітках в Греції, залишила мене з бабусею, ще коли я школяркою була.
Я у неї єдина дитина, мама сама мене ростила, батька свого я взагалі не знаю, то ж мама вважала своїм обов’язком мене забезпечити усім необхідним, саме заради цього вона за кордон і поїхала.
У Олега ситуація схожа, але у них в сім’ї заробітчанин – батько. Тато мого чоловіка вже 10 років в Америці.
То ж, здавалося, при таких батьках сите і заможне життя нам було забезпечене. Та в підсумку, ми від батьків не взяли нічого, так сталося. Все, що у нас зараз є, ми самі заробили.
Наш шлюб триває уже 5 років, і за цей час ні моя мама, ні батько Олега нам нічого не дали, хоч в це і важко повірити.
Почалося все з того, що коли ми стали про весілля говорити, наші батьки ніяк не могли дійти згоди у фінансових питаннях, кожен вважав, що інша сторона має платити більше, через що вони сильно посварилися ще до нашого одруження.
В підсумку, весілля як такого, у нас не було, ми просто розписалися.
Ми з чоловіком були вражені, настільки неприємно і жадібно наші батьки відстоюють свою копійку, тому з самого початку вирішили, що це знак, і якщо ми з ним не хочемо посваритися, то маємо розраховувати лише на себе, і всього досягати разом.
Таке наше рішення сподобалось батькам, вони були дуже раді, що не треба витрачатися на весілля, на покупку квартири, на машину для нас чи ще щось.
Спочатку ми пішли на знімне житло, а в цьому році ми вже змогли придбати собі невелику однокімнатну квартиру. Не аби-що, але все ж, свій куточок маємо. І ніхто нам не буде вказувати і нагадувати, що це за його гроші. Це наше! Ми самі!
Так, нам важко, ми у великих боргах, але сподіваємося, що все так не буде, і з часом наше фінансове становище покращиться.
Чи ображаємося ми на своїх батьків? Ні! Це їхні гроші і вони мають право ними розпоряджатися так, як самі захочуть.
Я добре спілкуюся з своєю мамою, вона мені часто телефонує, розповідає про свої плани, от зараз хоче собі квартиру купити.
І мій чоловік з своїм батьком теж добре спілкується, свекор висилає гроші дружині, а свекруха будинок в селі для них будує.
Ми радіємо за своїх батьків, але нічого від них не хочемо. Нехай все буде так, як є, так правильно!
Вони нам нічого не винні, і ми їм теж – нічого не винні…
А яка ваша думка? Наскільки це правильно, що при батьках-заробітчанах діти самі на себе заробляють?
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.