Моя мама завжди була дуже сильною та самостійною жінкою, вона звикла сама все тягнути на собі, таким непростим було її життя.
Вона ні разу не зламалася, навіть коли життя виносило її на самісінький край не раз. З усіх, кого я знала, вона була найстійкішою. І хоч вона завжди намагалася показати, що їй все по плечу, я знала, як вона живе, як важко їй буває, і яких зусиль їй коштує це.
Зараз вона пенсіонерка, але ще має невеличкий підробіток і їй цілком би вистачало на нормальне життя, але мама моя дуже шкодує для себе усе.
Щомісяця моя мама йде в банк. Знімає всю суму до копійки, яку має на картці, не залишаючи жодної частини на майбутнє, і вже того ж дня вона з’являється у нас, з двома величезними сумками.
Це завжди виглядає однаково: одна сумка майже під самий верх набита продуктами — картопля, морква, яблука, макарони, м’ясо, молоко. В іншій сумці — щось для мене. Новий халат, наприклад, чи плед — «бо старий уже затерся».
Зазвичай у неї знаходиться й щось для дітей: нові іграшки, книжки, цукерки, які вони люблять.
Моя мама завжди приносить ці подарунки з таким задоволенням, ніби це найцінніше, що в неї є. Проте, як би я не намагалася її умовити, мама ніколи не купує нічого для себе.
Якось я не витримала і сказала їй:
— Мамо, чому ти завжди витрачаєш всі свої гроші на нас? Купи щось для себе! Це ж ти так багато працюєш! Ну, хоча б нові чоботи! Зараз зима, ти ж замерзаєш! Ти ж любила вистави, чому не сходиш у театр? Зараз у нас є на це гроші!
Мама тільки розсміялася, не зважаючи на мої слова:
— Та нащо мені чоботи? В мене є старі, ще добрі. А в театр я вже давно не ходжу, це все молодим. Ну що ти, доню, ти ж знаєш, мені й так добре!
Я дивилася на її руки, які виглядали так, ніби вона все життя носила важкі сумки, і серце стискалося. Вона завжди відмовлялася від чогось для себе, навіть якщо ми пропонували.
Я почала шукати інші способи, як їй допомогти.
І на день народження я вирішила зробити їй сюрприз. Купила сертифікат на SPA-процедури, бо знала, що вона любить це.
Думала, ну це точно спрацює! Подарую їй можливість відпочити, розслабитися, хоча б на день забути про турботи.
Мама так зраділа, просто сяяла від щастя, обняла мене, розцілувала. Я була впевнена, що цього разу все буде інакше. Але через місяць я дізналася, що мама продала цей сертифікат подрузі за півціни.
Пояснила це дуже просто:
— Я краще ці гроші онукам щось куплю. Вони ж так люблять шоколадки!
Це було так сумно, але я не змогла її образити, щоб пояснити, що це не правильно, бо знала, що в її серці все це робило від чистої любові.
В такі моменти я почуваю себе зовсім безсила. Моя мама завжди ставила нас на перше місце, і хоч я намагаюся зробити все можливе, щоб вона жила хоч трохи для себе, вона все одно віддає всі свої ресурси і сили нам.
Вона не просить нічого, не говорить про свої потреби, і навіть коли їй боляче або важко, вона мовчить. Здається, що вона взагалі не має права на власне щастя.
Тепер я часто замислююсь, як бути. Як правильно поводитися? Я не хочу образити маму, але й не можу дивитися, як вона продовжує витрачати всі свої гроші на нас.
Я не хочу, щоб вона забувала про себе, про свої бажання, про свої потреби. Адже вона теж заслуговує на це.
Всі ці роки вона віддавала нам все, чого могла, і не вимагала нічого взамін. Я хочу, щоб мама зрозуміла, що ми хочемо, аби вона була щаслива, і що ми готові дати їй більше — не тільки матеріально, але й емоційно.
Іноді, коли ми сидимо разом за столом, я запитую її:
— Мамо, ти ж колись любила ходити в театр, чому не знову?
Вона знову відмовляється, мовляв, нащо їй це, краще дітям цукерки купити.
А я запитую себе, чи маю я право змусити її зробити щось для себе. Чи не буде це егоїстично з мого боку? Вона так шкодує щось для себе, що не дозволяє собі навіть маленькі радощі.
Ось і зараз, коли вона знову принесла продукти, подарунки і новий халат для мене, я в глибині душі знову намагаюся знайти спосіб, як їй пояснити, що вона заслуговує на більше.
Можливо, знову треба придумати якийсь інший подарунок, не для неї, а для її душі. Може, цього разу вона прийме це як знахідку, а не як обов’язок. Та що ж я роблю не так?
Мені цікаво, як ви вважаєте? Як мені правильно бути? Як зробити так, щоб мама почала трохи більше дбати про себе? Як пояснити їй, що ми хочемо бачити її щасливою, не ображаючи її?
Фото ілюстративне.