Я знаю, що, можливо, багато людей мене будуть рахувати невдячною, мовляв, яка мені справа до маминих грошей, але я вже просто по-людські не розумію, як мама ставиться до нас, чи дорогі ми її серцю люди.
Справа в тому, що мама моя ще в березні 2022 року поїхала до своєї подруги в Італію, та покликала її погостювати до себе, мовляв чого тобі вдома сидіти та хвилюватися, тобі вже 60 років. Запросила до себе на місяць-другий, а там додому повернешся, буде легше тобі.
Це вже потім я дізналася, що подруга маму кликала не одну, казала, щоб і доньок з собою брала, мене з сестрою, та мама нам тоді і словом не обмовилася, а поїхала сама.
Звісно, що ми з Олесею і не поїхали б нікуди, адже її чоловік став на захист, а ми з моїм чоловіком вирішили, що залишаємося усі вдома, будемо підтримувати сестру з двома дітками, адже тепер ми маємо дбати і про їх родину.
Відколи тата не стало, а пішов він від нас 3 роки тому, мама змінилася дуже.
Спочатку вона замкнулася, довго не хотіла з нами багато розмовляти, а потім сказала, що житиме для себе хоч на старості років, бо й так все своє життя лише для дітей старалася.
Мама ще працювала на роботі, на себе заробляла сама, але нічим нам не допомагала.
А коли поїхала за кордон, добре влаштувалася, має гарну роботі і точно знаю, що 900 євро в місяць заробляє.
Ми радіємо за неї, звісно, але додому повертатися мама поки не хоче, сказала, що буде там до весни, а потім повернеться.
Ми живемо в маленькому містечку, недалеко від сестри. Їй зараз важко, ледь не щодня бігаю до неї, підтримую її, допомагаю, молодшій донечці її 3 рочки, та й в мене самої двоє дітей.
Пів року тому мене звільнили, маємо з чоловіком квартиру в кредит, ще 9 років виплачувати.
Мама нам зараз дуже потрібна, її допомога нам знадобилася б, але її поряд, на жаль, немає.
Та найприкріше для мене особисто, що за цей час мама нам жодного євро не дала.
Інші жінки навіть з-за кордону до рідних приїжджають, привозять гостинці чи грошима допомагають родині, а мама, наче нерідні ми їй, зовсім від нас відмежувалася.
Я стараюся родині про це не говорити, але хіба правильно це?
У нас завжди такі гарні відносини були, ще й коли тато був, до він дуже нам допомагав, ми їм відповідали взаємністю.
Іноді думаю прямо в мами грошей попросити, але соромно якось, скаже, що гроші потрібні мені від неї лише.
Багато людей говорять, що діти від батьків, які на заробітках, лише гроші хочуть. Але це не так.
Я не вважаю, що мама має на нас працювати. Але хіба це нормально, зовсім не допомагати дітям своїм?
Чи мама не розуміє, що скоро буде старість? Чи вона сподівається, що її не діти рідні доглядатимуть, а люди чужі?
От не розумію я, чому мама моя так робить?
Фото ілюстративне.
