Мені 32 роки, рік тому я вдало вийшла заміж. Мій чоловік дуже заможний, але і я доволі непогано заробляю. Відразу після школи я поступила в університет, потім поїхала на стажування в Австрію. Працювала там вісім років. Повернулася, відкрила вдома власну справу. Потім вийшла заміж. Живемо ми з чоловіком дуже добре.
В зв’язку з цим, що у мене зараз є можливості, я хотіла б якось допомогти своїм батькам, але вони не приймають ніякої моєї допомоги і я нічого не можу з цим зробити. При цьому стосунки у нас чудові, просто мої мама і тато дуже скромні люди.
От я всякими способами і шукаю можливість, щоб допомогти своїм батькам. Їм тільки в минулому році виповнилося по шістдесят, а вони вже вважають себе людьми похилого віку. Як приїду їх відвідати, так відразу у мене псується настрій. Живуть батьки в трикімнатній квартирі, яку колись самі придбали. Квартира гарно обставлена, але старими меблями, яким вже тридцять років. Я легко могла б мамі зробити ремонт чи замінити меблі, але вони з батьком відмовляються від цього, кажуть, що їм і цих меблів вистачить, бо вони хороші, якісні.
Моя мама нічим не цікавиться, по дому ходить в лахмітті, за собою не стежить. Вона постійно повторює, що їй більше нічого не хочеться. Купую їй регулярно і косметику, і креми, і набори для волосся, а воно все на поличці так і стоїть. Мама звикла вмиватися милом. Пояснюю їй, що зараз багато хороших засобів для вмивання, але вона каже, що їй нічого не потрібно вже.
Якщо і купить якийсь одяг, то щось дешевеньке. Хочеться підняти їм настрій і порадувати, але кожного разу чую лише закиди, що даремно витратилася. От нещодавно купила мамі гарний спортивний костюм для вечірніх прогулянок, всього за три тисячі гривень, а вона як ціну побачила, відразу ж сказала, щоб я все повернула в магазин.
Відправила їх на термальний курорт в розкішному номері з хорошим харчуванням. Так що мені потім довелося вислухати! Словами не передати. Кожного разу, як щось для них куплю або організую, доводиться слухати, що їм нічого не треба і у них і так все є. Беру маму по магазинах походити, а вона на мене речі приглядає, а собі навіть міряти не хоче. Як не намагаюся пояснити, що мені теж хочеться її красивою бачити, марно.
Подарувала татові планшет з хорошим екраном, щоб не сидів в старенькому телефоні. Але так коробка і стоїть нерозпакованою. Він не хоче кудись з’їздити на відпочинок, він просто лежить на дивані.
Стільки всього перепробувала. Не знаю що робити. Почала здаватися і розчаровуватися. Люди в їхньому віці живуть зовсім по-іншому: подорожують, чимось цікавляться, плани будують. Уже й не знаю що ще придумати! Хочу зробити батьків щасливими, тільки їм схоже цього не треба.
Мої батьки нічого не хочуть. А мені було б так добре, якщо б вони були щасливі і відчували себе молодо, раділи життю. Може у вас є порада, як бути? Може, хто стикався з такою ситуацією?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
