Можливо, не всі зрозуміють мене, але я дійсно чомусь так думаю, що у кожної людини є близький родич, за якого йому і соромно, і, водночас і шкода його, адже близька людина все таки. У моєму випадку – це мій молодший брат, він і є тією людиною, про яку я говорю. Він здоровий, розумний, нормальний чоловік, але через банальну свою лінь, незібраність та таке відношення до всього сам собі псує свою долю і долю близьких людей.
У школі мій брат Юрко подавав дуже великі надії, але потім став ходити з не дуже добрими хлопцями, і перестав прислухатися до нашої мами і не приділяв достатньо часу своєму навчанню, що, звісно, сказалося не кращим чином на його успішності.
Мама завжди носилася з Юрком, як курка з яйцем, сподіваючись повернути на шлях добрий, але брат бачив, що йому все так легко дається, і взагалі не цінував маминої турботи та старань, а ще більше хотів до себе уваги і користувався добрим характером нашої мами.
Зараз він вже дорослий та самостійний чоловік, якому недавно виповнилося вже добрих 40 років, а він до цих пір живе з нашою мамою, і користується її турботою та добротою. Про створення сім’ї Юрко зараз навіть й не думає, у нього про це навіть й мови немає, тому що жодна жінка не захоче брати на свої плечі ще й турботу про дорослого чоловіка: він звик, що мама сама за свої гроші купує йому одяг, дає гроші на необхідні речі, як тільки брат попросить, готує їжу, пере, прибирає за ним, і тепер Юрко зовсім не бажає нічого робити самостійно. Виходить, що мама завжди економила на собі, щоб якусь копійку краще своєму синові віддати.
На роботу Юрко, звісно, ходить, але вона у нього така, аби рахувалося – охоронець в невеличкому магазині недалеко від нашого будинку, з графіком 3 дні через 3. Він там мало не кросворди розгадує щодня і телефон грає, та й платять йому за це, відповідно, не багато зовсім, по наших цінах, то це суцільні копійки. А мама крутиться, не присідаючи, цілими днями, як бджілка, аби синочку її було добре: підробляє прибиральницею ще, купує для нього продукти і робить практично всі справи по дому самостійно, без допомоги свого власного здорового сина.
Мені на те, як вони живуть зараз, дивитися зовсім непросто, щиро кажучи: ну ось де це бачено, щоб старенька жінка дорослого чоловіка доглядала, і носилася з ним, як з зовсім маленьким дитям? Так вона навіть з моєю донькою ніколи так не няньчила, хоча та маленька дитина ще.
Але я ще могла б на це все закрити очі, якби ж то вони хоч мене у свої справи не втягували, так ні ж: мама наша вже не молода людина, і тому вона просить мене, щоб я пообіцяла їй, що після того, як її не стане, то я продовжу доглядати за своїм рідним братом Юрком так, як зараз це робить вона, щоб він не залишився сам на цілому білому світі. Мама просить, щоб я ніколи не залишала Юрка, завжди була поруч з ним, допомагала в усьому, підтримувала завжди, адже крім мене у нього рідних людей немає.
У мене просто слів немає, щоб висловити всі свої емоції з цього приводу. Звичайно, я люблю свою маму і не хочу її турбувати, добре ставлюся до Юрка, адже він все таки мій рідний брат, але це мені зовсім не подобається. Чому я повинна доглядати нормального дорослого самостійного чоловіка, який сам чудово все може зробити для себе? У його віці вже пора онуків няньчити, а він взагалі серйозно ні до чого не ставиться. Просто, я так бачу, що Юрко давно звик жити на всьому готовому, і мінятися не хоче.
Якщо пообіцяю я мамі дивитися за братом – доведеться виконувати обіцянку свою перед ненькою, а я цього не хочу, адже це зовсім не мої турботи. У мене є власна сім’я, і діти, яким потрібно моя увага та турбота, та й чоловік не схвалить, якщо я почну робити все для свого дорослого брата, і це зрозуміло. Що робити? Як на старості років пояснити мамі, що доглядати вже за дорослим сином їй не потрібно, вона й так багато для нього зробила? Мама навіть дослухатися до моїх слів не хоче, робить й далі своє.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
