Мої мама й тато все життя дуже добре ставилися до мене з моїм рідним братом.
Вони багато працювали та старалися дати нам все найкраще, що тільки могли.
Ми жили в досить забезпеченій і благополучній родині, де всі поважають і люблять один одного, довіряють і допомагають у важку хвилину.
Після того, як ми з братом Миколою вже мали свої сім’ї, ми роз’їхалися по різних містах і вже жили далеко одне від одного.
А ось відносини з сім’єю брата у батьків дуже різко змінилося, на жаль.
Моя мама завжди була проти їхнього шлюбу, чесно кажучи, вона недолюблює невістку, Наталка ще відразу не сподобалася їй.
А та, в свою чергу, демонструє зневажливе ставлення до нашої мами, хоча я вважаю, що вона молодша і могла б поступитися їй.
При їх зустрічі навіть стримана і мирна бесіда може перетворитися в палку суперечку.
Одним словом, між ними серйозне суперництво, я сама дуже здивована цьому.
Думаю, що якби вони були родичами, то змогли б поступатися і прощати, не звертати уваги на різні дрібниці в житті.
А в даній ситуації – це абсолютно чужі люди, зі своїми характерами і правилами життя.
Я сама зі своєю свекрухою живу добре, ми з нею не спілкуємося кожного дня, але й чудово розуміємося, часто зустрічаємося, в гості одне до одного ходимо.
З народженням моїх племінників, дітей мого рідного брата Миколи, відносини між мамою та його сім’єю ще більше зіпсувалися, на жаль.
Тато й мама наші зовсім не бажають спілкуватися з онуками, дітьми свого сина, не кажучи вже про допомогу якусь.
Микола теж дуже змінився, став якимось суворим, похмурим і не дуже хоче підтримувати зв’язок з батьками, не приїжджає і не телефонує їм сам ніколи.
Але він все одно залишиться улюбленою дитиною для своїх батьків, щоб там він не думав.
Але у мене, в цілому, хороші стосунки з мамою та татом моїми.
Мої діти завжди бажані й улюблені гості у них вдома, яких вони чекають з нетерпінням.
Мені прикро, що батьки люблять тільки моїх дітей, а про дітей брата навіть не згадують.
Я навіть сама зі своєю мамою кілька разів обговорювала цю ситуацію, адже діти тут зовсім ні до чого.
Але вона так не любить невістку, що її нелюбов перейшла і на онуків, хоча це дивно і неправильно, як на мене.
Мені б дуже хотілося, як і раніше, дружити зі своїм братом, відчувати його любов та підтримку.
Але він вирішив, що саме я налаштовую батьків проти його дружини і сім’ї.
І не бажає спілкуватися навіть зі мною.
Я б дуже хотіла, щоб і діти наші спілкувалися та дружили і зараз, і в майбутньому, адже вони зовсім не чужі люди, а рідня.
Чому у брата така думка про мене?
Чому наші відносини змінилося в гіршу сторону? Я його як любила, так і люблю. А може це його дружина так вирішила, звинувачуючи мене в цьому непорозумінні з батьками?
Я, наприклад, не сперечаюся ніколи зі своєю свекрухою, щоб там не було, хоча і друзями нас назвати не можна.
Загалом, дотримуюся позиції нейтралітету. Але мені так простіше. І діти мої спілкуються з бабусею.
Раніше ми були дружною сім’єю. І з поповненням наших сімей, я думала, що хороші відносини будуть зберігатися у нас і надалі на всі майбутні роки.
Я б хотіла дружити з дружиною брата, нашою невісткою.
Але між нами наче виросла стіна нерозуміння, яку я сама здолати не можу, як би не старалася над цим.
Я думаю, що дружина брата багато в чому неправа.
Невже невістці важко виявляти повагу до своєї свекрухи і не ображатися на неї, а просто змовчати, чи поступитися в чомусь, адже вона мати її чоловіка. людина не чужа.
А мама чудово може поступатися дружині чоловіка заради любові до сина і дружити з нею. Але не хоче.
Сподіваюся, що ми вирішимо цю нашу сімейну проблему.
Я хочу нормального та спокійного життя, як у нормальних та дружніх родинах.
Як же мені помирити рідних людей і самій помиритися з братом?
Мій брат дуже важлива людина у моєму житті.
Та чи можу я щось зробити сама, якщо вони цього не хочуть?
Фото ілюстративне.