fbpx
Життєві історії
Моя мама думає, що коли я гостювала минулого літа у бабусі, я її переконала залишити свою квартиру мені. Але це неправда, я б ніколи таке не зробила. Я була переконана, що спадок бабуся залишить своїй доньці, моїй мамі. Мама теж на це сподівалася, тому відверто розчарована. Тепер вона зі мною спілкуватися не хоче

Минулого літа ми їздили до бабусі в гості, їй було 80 років. Погостювали ми у неї кілька днів і поїхали додому. А місяць тому бабусі не стало. Виявилося, що вона свою квартиру залишила мені. Це стало основною причиною непорозумінь в нашій сім’ї.

Моя мама вважає, що коли я гостювала влітку у бабусі, я її переконала залишити квартиру мені. Але це неправда, я б ніколи таке не зробила. Я була переконана, що спадок бабуся залишить своїй доньці, моїй мамі. Мама теж на це сподівалася, тому відверто розчарована. Тепер вона зі мною спілкуватися не хоче.

Я завжди вважала, що у нас дружна любляча сім’я, але тепер щось сумніваюся. Заповіт, залишений бабусею, всіх здивував. Чомусь вона вирішили віддати свою хорошу трикімнатну квартиру не своїй дочці, а мені. Тут-то все і почалося.

Брат і мама почали тиснути на мене, закликаючи відмовитися від спадщини, аргументуючи тим, що у мене вже є квартира, а у мого брата Володимира немає. І взагалі він давно мріяв почати свій бізнес, йому потрібен початковий капітал, а я егоїстка така, не хочу допомогти рідній людині. Тато мені нічого не говорив, але він мовчазно погоджувався з ними.

Мало сказати, що я ошелешена реакцією рідних людей, ні, мій стан на той момент взагалі не піддається опису. Так, після народження дитини ми з чоловіком купили невелику двокімнатну квартиру на околиці міста, ми досі виплачуємо кредит за неї.

Ми економили на всьому, щоб обзавестися своїм кутом, так чому я повинна відмовлятися від спадщини улюбленої бабусі, щоб тільки догодити своєму братові і мамі?

Я завжди відчувала, що мама любить брата більше, ніж мене. Але заспокоювала себе тим, що він молодший, а до молодших дітей завжди особливе ставлення. Але ми виросли, і нічого не змінилося. Мама сказала, що я маю поділитися спадщиною з братом, бо він хоче придбати собі авто. Свою квартиру мама теж, швидше за все, залишить своєму улюбленому синові.

Брат і досі живе у батьків, відносини з якими у мене тепер досить напружені. Відчуття, ніби мене зрадили, а ще часом у мене з’являється фантастична думка: може, я не рідна дитина. Хіба з рідними так поступають? Хіба батьки не зобов’язані однаково любити своїх дітей?

Що я роблю не так? Мама не перестає повторювати, що я спеціально тоді їздила до бабусі, щоб забрати собі її квартиру. Як мені її переконати, що це не так? Може і справді поділитися спадком з братом, щоб в нашу родину нарешті прийшов мир?

Фото ілюстративне, з вільних джерел.

You cannot copy content of this page