Минулого літа ми їздили до бабусі в гості, їй було 80 років. Погостювали ми у неї кілька днів і поїхали додому. А місяць тому бабусі не стало. Виявилося, що вона свою квартиру залишила мені. Це стало основною причиною непорозумінь в нашій сім’ї.
Моя мама вважає, що коли я гостювала влітку у бабусі, я її переконала залишити квартиру мені. Але це неправда, я б ніколи таке не зробила. Я була переконана, що спадок бабуся залишить своїй доньці, моїй мамі. Мама теж на це сподівалася, тому відверто розчарована. Тепер вона зі мною спілкуватися не хоче.
Я завжди вважала, що у нас дружна любляча сім’я, але тепер щось сумніваюся. Заповіт, залишений бабусею, всіх здивував. Чомусь вона вирішили віддати свою хорошу трикімнатну квартиру не своїй дочці, а мені. Тут-то все і почалося.
Брат і мама почали тиснути на мене, закликаючи відмовитися від спадщини, аргументуючи тим, що у мене вже є квартира, а у мого брата Володимира немає. І взагалі він давно мріяв почати свій бізнес, йому потрібен початковий капітал, а я егоїстка така, не хочу допомогти рідній людині. Тато мені нічого не говорив, але він мовчазно погоджувався з ними.
Мало сказати, що я ошелешена реакцією рідних людей, ні, мій стан на той момент взагалі не піддається опису. Так, після народження дитини ми з чоловіком купили невелику двокімнатну квартиру на околиці міста, ми досі виплачуємо кредит за неї.
Ми економили на всьому, щоб обзавестися своїм кутом, так чому я повинна відмовлятися від спадщини улюбленої бабусі, щоб тільки догодити своєму братові і мамі?
Я завжди відчувала, що мама любить брата більше, ніж мене. Але заспокоювала себе тим, що він молодший, а до молодших дітей завжди особливе ставлення. Але ми виросли, і нічого не змінилося. Мама сказала, що я маю поділитися спадщиною з братом, бо він хоче придбати собі авто. Свою квартиру мама теж, швидше за все, залишить своєму улюбленому синові.
Брат і досі живе у батьків, відносини з якими у мене тепер досить напружені. Відчуття, ніби мене зрадили, а ще часом у мене з’являється фантастична думка: може, я не рідна дитина. Хіба з рідними так поступають? Хіба батьки не зобов’язані однаково любити своїх дітей?
Що я роблю не так? Мама не перестає повторювати, що я спеціально тоді їздила до бабусі, щоб забрати собі її квартиру. Як мені її переконати, що це не так? Може і справді поділитися спадком з братом, щоб в нашу родину нарешті прийшов мир?
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
