Моя кума дуже добре заробляє. Марина отримує 13 тисяч гривень. А її чоловік – десь до 20-ти тисяч щомісяця. І при цих грошах вони в кінці місяця абсолютно на мілині, буквально якісь копійки рахують. Але Витрачають вони все, в нуль за один лише, навіть не повний, місяць. Ні запасів, ні накопичень на всякий випадок у них зовсім немає. І нажитого не видно. Про що думають вони не знаю?
Квартиру вони орендують, гроші платять за це чималі. У друзів, звичайно, дешевше ніж в агентстві нерухомості. Тому після оплати оренди у них залишається досить таки гарна сума грошей на руках, з двох зарплат. А вони це все просто проїдають.
Я, наприклад, живу дуже скромно. На продукти я принципово витрачаю дуже мало грошей. І навіть не тому, що кошти обмежені. Гроші у мене є, просто мені, якщо чесно, шкода витрачати їх на їжу. Адже насититися кашею і чорним хлібом можна нітрохи не гірше, ніж червоною рибою, ікрою та дорогими продуктами і фруктами. Який сенс платити великі гроші, коли що так, що так можна наїстися.
Я вважаю, що їжа – це викинуті гроші на вітер. Ну а що, хіба не так?
Тому мій споживчий кошик виглядає дуже скромно: найпростіші дешеві крупи, недорогий чай, трохи курки, хліб, молоко, кефір, морква з цибулею та, звичайно, картопля. Зрідка я дозволяю собі купити сир, сезонні фрукти – пару яблук або апельсин. М’яса я їм мало, на ковбасні вироби навіть не дивлюся, вершкове масло, цукор, яйця беру рідко, як ласощі.
А от кума моя з чоловіком живуть зовсім інакше. Десь тиждень перед зарплатою вони дуже економлять, нічого дорогого не купують, можуть ходити і ще позичати гроші.
А коли отримують зарплату, відразу біжать у великий супермаркет і накуповують цілу корзину різних делікатесів, витрачаючи величезна гроші. Таке враження, наче до Великодня вони готуються. Багато червоної риби, ікри, дорогі сири, екзотичні різні фрукти, м’яса кілограмами, торти, солодощі. І у куми на їжу та продукти стільки грошей у місяць виходить, що я взагалі здивована дуже. Часто ходять в кафе, замовляють піцу і суші додому, купують часто їжу у магазинах, де лише фермерські продукти, а там такі ціни, що я сама його стороною обходжу.
Одного разу прийшла до куми, а у неї на столі взимку лежать свіжі огірки, ще цінник на пакетику залишився, я дивлюся 80 гривень ціна. Я така здивована запитала, як вона такі гроші за огірки може віддати, мені б в голову не прийшло стільки заплатити. Сказала їй, що вона не дитина і потрібно вчитися відмовляти собі у чомусь.
– Ну чому не купити щось собі, якщо хочеться, і гроші є? – сказала кума. – Навіщо собі відмовляти? Ну, заощаджу я трохи грошей, сидячи на макаронах, і що? Квартиру на ці гроші все одно не куплю. То який сенс економити на собі?
Мені тепер байдуже, коли Марина приходить до мене позичати гроші в кінці місяця, я їй завжди відмовляю.
Передрук без гіперпосилання на Ukrainians.Today суворо заборонений!
Фото ілюстративне – moyezdorovya.
