Моя колишня свекруха на рівному місці хоче зробити мене винною – ходить по всіх родичах і знайомих, і розповідає, яка я погана.
Мені важко всім пояснити, що все насправді зовсім не так, як вона усім розповідає.
Мій колишній чоловік захворів, і тепер його мама вважає, що це мій клопіт, і саме я маю його доглядати.
А я так не вважаю. Я йому нічого не винна, швидше – навпаки.
Кілька років тому мій чоловік заявив, що зустрів іншу жінку, яку любить.
В результаті він пішов з сім’ї. Сказав, що я йому набридла, що, ймовірно, він ніколи мене не любив. А тепер у нього справжнє почуття і справжня сім’я.
Чоловік не подивився навіть на те, що я на роботу вийти поки не можу: молодшому синові було всього півтора року. Старший ходив в садок, а жити нам якось було треба.
У мене одна тільки сестра з родичів, та й та живе в іншому місті.
– Нічого, викрутишся, – заявила свекруха, – квартира твоя, так що без даху над головою ти не залишилася. Скажи спасибі, що аліменти мій син тобі платить.
Але виплати чоловіка були настільки мізерні, що не робили ніякої погоди в нашому сімейному бюджеті.
На розлучення чоловік не подавав, а мені просто було ніколи: двоє маленьких дітей, робота вдома у намаганні хоч якось заробити трохи грошей.
Свекруха зустрічалася з онуками раз в місяць, іноді вона приносила дітям фрукти.
Колишній чоловік від участі у вихованні дітей усунувся, мовляв, у нього тепер будуть інші діти.
А потім я вийшла на роботу і стало легше.
А якось телефонує мені свекруха і каже, що в мого колишнього чоловіка скоро дитинка буде, і порадила мені швидше подавати на розлучення, бо не хоче, щоб її онук народився байстрюком.
Тільки я зібралася йти в суд, свекруха мені ще раз зателефонувала і сказала, що мій чоловік раптово важко занедужав.
Свекруха плакала по телефону, я співчувала їй, все ж він був мені чоловіком.
Але виявилося, що свекруха вважала інакше:
– Ти повинна забрати його з лікарні і доглядати за ним, – заявила мені мама чоловіка.
– Я? А чому я? – я була ошелешена цією новиною.
– Ти йому дружина, ви ж не розлучилися, – сказала свекруха. – Ти – дружина, ти зобов’язана!
Я відповіла їй, що мій обов’язок, як дружини, закінчилася в той момент, коли її син пішов, не озираючись, від мене і наших дітей. Його не хвилювало, що дружина в декреті, що заробітку немає.
– Він мене кинув, він зрадив мене і наших дітей, – сказала я. – Те, що ми ще не розлучені, прикра випадковість, яку я неодмінно виправлю, а у мого колишнього чоловіка є ще й рідна мама, яка так любить свого синочка.
– Я доглядала його, коли син був маленький. Тепер це обов’язок дружини, ти черства, невдячна. Я обов’язково розповім моїм онукам, що їх мати кинула їх батька, як тільки він занедужав.
Свекруха, звичайно забрала сина з лікарні. Він хоч і важко, але йде на поправку
. Тепер колишня свекруха ходить і розповідає всім:
– Ось, на старості років доглядаю за хворим сином! Дружині він виявився не потрібен! Хвостом вильнула і кинула його, навіть осиротила двох дітей. Які дружини нині пішли! Як чоловік здоровий і гроші приносить, так потрібен. А як хворий– забирай, мамо, назад сина.
І знаєте, багато її підтримують. Кивають співчутливо цій жінці – справжній матері.
В очі мені кажуть про те, що я поступила непорядно. Хоча це саме я з дітьми не потрібна була чоловікові, коли він був здоровий.
Спеціально для Українці Сьогодні.
Фото ілюстративне.