У шлюбі з колишньою дружиною ми прожили 19 років, виростили двох синів. А потім розлучилися. Все просто і банально. Моя дружина завжди дуже любила гроші, і хоч жили ми не бідно, вона постійно хотіла більше. Багато її подруг поїхали на заробітки в Італію, вона теж, ні з ким не порадившись, поїхала на заробітки.
Дружині, як вона сама вважала, посміхнулася удача, вона знайшла хорошу роботу, і це їй запаморочила голову, вона з завзяттям заробляла чималі гроші, практично повністю забувши про сім’ю.
Ми з дітьми почали жити своїм життям, а дружина своїм, бачили ми її один раз на рік на Різдвяні свята, і то це виглядало більше як офіційний візит, ніж сімейне затишне свято. Згодом ми просто здалися з дітьми і перестали сподіватися, що все змінитися. Дружину ми вже не чекали, ми просто жили своїм життям, а потім я сам подав на розлучення, дружина не заперечувала, їй були цікаві лише гроші, які вона заробляла.
Я теж працював і заробляв добре, в грошах у нас потреби не було, але сім’я для мене завжди була найважливішою, я вихованець дитбудинку і мріяв про сім’ю, скільки себе пам’ятаю, але вийшло воно ось так. Як я вже сказав, через 19 років ми розлучилися.
На той момент діти вже жили своїм життям окремо від нас. Я в той момент зрозумів, що по суті сім’ї та шлюбу у мене немає, як би смішно це не прозвучало. З дитинства я ненавидів самотність. І ось під старість років я все ж залишився один, не дивлячись на те, що був одружений.
Я залишився батьком своїм дітям, і зараз я навіть став дідом (у сина народилася дочка). Але всі надії і мрії про сім’ю так і залишилися сподіваннями і мріями, і колись кохана і рідна мені людина виявилася чужою, віддавши перевагу роботі і грошам.
На даний момент я все ще в розлученні, живу один, часто сиджу з онукою, близько спілкуємося з синами, і в принципі я всім задоволений.
Моя колишня дружина нарешті повернулася з Італії додому. Сказала синам, що не планує більше їхати на заробітки. Вона купила собі гарну квартиру і машину, дітям допомогла облаштуватися.
Останній рік колишня дружина робить спроби примиритися і зійтися знову. Але я не хочу, я не уявляю собі, як ми зможемо тепер жити разом знову, занадто багато часу пройшло, ми чужі один одному люди, я не знаю, про що нам розмовляти і навіщо, я не знаю, що зможе нас з’єднати і зблизити. Я багато чого їй пробачив, всі образи і слова, але самотності я їй пробачити не можу.
Я знаю, для вас це нерозумно і смішно звучить, але для мене це не так, для мене це боляче, я все життя від цього втікав, а в підсумку уникнути самотності так і не зміг. А вона каже, що все можна виправити і почати спочатку. А куди їй подітися, роки пройшли, а жити одній погано, діти дорослі, вже давно живуть своїм життям, а стосунки зі мною пішли далеко в минуле.
Дружина намагається через дітей вплинути на мене. Я б і сам радий знову мати сім’ю, тільки щось всередині мені не дозволяє переступити через себе.
Може хтось із чоловіків був в моїй ситуації і щось порадить мені.
Фото ілюстративне – iStock.
