Від моєї двоюрідної сестри Ірини пішов її чоловік.
Але Дмитро пішов не до іншої, він просто залишив свою дружину, адже вона могла з ним місяцями не розмовляти.
Сестра моя могла образитися і тижнями і місяцями не спілкуватися зі своїм чоловіком.
Через якусь дрібницю образиться і, бувало й таке, місяця 3 може не розмовляти, навіть, якщо Дмитро пробував заговорити перший.
Коли чоловік пішов, Ірина його не тримала, вона навіть сама на розлучення подала, не могла пробачити, що він перший залишив її, образилася дуже на нього.
Потім Ірина пів року не розмовляла зі своєю рідною мамою, коли дізналася, що вона й досі спілкується з її колишнім чоловіком Дмитром і своєю колишньою свахою, його рідною матір’ю.
І, можливо, й досі з мамою так і не говорила б, але мама занедужала, тому Ірина сама вже просто пішла до неї.
А нещодавно рідна донька Ірини сказала, що збирається вийти заміж, привела нареченого знайомити з мамою, а той не сподобався їй.
Майбутній зять моєї рідної сестри, бачте, родом з бідної родини, має ще двох сестер та брата.
Ірина сказала, що сама ростила єдину доньку не для того, щоб вона бідно жила, хоче їй багатого чоловіка і хорошу родину.
Сказала, що весілля не буде їм обом відразу.
Донька Ірини таки вирішила вийти заміж, але мама з нею перестала розмовляти.
Тоді донька зібрала свої речі і поїхала до батька.
Маму набирала, писала повідомлення, але та не бере телефон, не хоче розмовляти з нею і не відписує їй.
У батька вже своя сім’я, син і донька є.
Вони з розумінням прийняли її до себе, дружина її батька шкодує його дитину.
Весілля доньці вирішив зробити її рідний батько зі своєю дружиною за свій власний кошт.
А Ірина сидить сама в трикімнатній квартирі і мовчить, бо вже все одно немає до кого навіть заговорити.
Жаліється людям, що родина відмовилася від неї, люди шкодують її.
Та хоча це моя двоюрідна сестра – мені зовсім її не шкода.
Хіба вона не сама винна, що в неї таке життя?
Фото ілюстративне.