Я народилася і виросла в місті, але в дитинстві всі канікули я проводила в селі у бабусі. Там у мене є двоюрідна сестра Леся, ми з нею однолітки, тому чудово знаходили спільну мову. А потім ми виросли і тепер наші життя дещо відрізняються.
Ми обоє заміжні, у мене двоє дітей, у сестри – троє. Я завжди шкодувала свою двоюрідну сестру Лесю і її дітей. Вони і далі живуть в селі, Леся ніде не працює, та у них в селі і працювати навіть ніде. Чоловік її періодично калимить там же в селі, пенсіонерам дрова коле, на будовах допомагає.
Тримають вони невелике господарство: дві корови, та кілька курок, ну і звичайно свій город, де вони вирощують найнеобхідніші продукти. Ну і я, добра душа, постійно їм допомагала, дітей дуже шкода було.
Мої дочки дуже акуратні і одяг у них як новий, доношувати молодша за старшою не може, так як різниця у них шість років. Ось я зберу одяг і заберу в село до сестри, у неї дві дівчинки і хлопчик. Ну і новий одяг теж їм час від часу купувала. Меблі свої віддала, коли нові придбали, за свій рахунок доставили в село, а це сімдесят кілометрів від нас.
І я стала помічати, що вони приймають як належне мою допомогу, навіть спасибі перестали говорити. Гроші у мене зичили постійно, а віддавати по моєму навіть і не збиралися.
Ось в один прекрасний день я приїхала до них у гості з чоловіком, привезли знову речі дітям, гостинці. Вони давай швидко все розбирати і висунули мені ряд претензій.
– А чому на курточці пляма?
Я відповідно і кажу:
– Леся, ти ж бачиш, що курточка випрана, а пляму вивести не змогла, та вона й невелика, дітям в дворі бігати можна і в такому!
Мене, звичайно, взагалі здивувала її розмова про плями, враховуючи, що її діти були постійно брудні, причому зверху до низу. А потім вона мені ще видає:
– А чому ти мені нічого не привезла?
– Так у нас з тобою розміри різні! – починаю виправдовуватися я.
– Так ви ж багаті, могли б і новий одяг мені купити!
Ось тільки де вона побачила багатство я так і не зрозуміла, великих доходів у нас з чоловіком немає. Мене звичайно засмутила ця ситуація, я людина проста і щира, непорозумінь не люблю, ось тому бідні родичі і знахабніли, користуючись моєю добротою.
Ми з чоловіком відразу зібралися і поїхали, більше допомогу вони від мене не отримували. Хоча багато раз мені надзвонювали і просили грошей позичити, а я їм відповіла, що вони ще колишні борги не віддали!
Я звичайно у відповідь почула багато неприємного про себе, ось і твори добро після такого!
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
