Я одна донька у батьків, але в мене є двоюрідна сестра Леся. Мене з нею постійно порівнювали, тому я завжди її недолюблювала.
– Леся вчиться добре, допомагає мені по господарству, добра і посидюща. А ти тільки гратися хочеш, – говорила наша спільна бабуся.
– Леся мамі допомагає, поважає її. Ось вчора мені пиріг принесла. Уявляєш, твоя однолітка, але сама спекла. І посуд миє, і пил витирає, – твердила мама.
– Леся стане економістом. Ось це професія! А ти! Дизайнер! Ось придумала, – сміявся з мене тато.
Після закінчення університету я почала працювати в ЗМІ, а сестра менеджером в якомусь невеликому офісі.
– Ось у Лесі робота, сидить на одному місці і гроші отримує. А ти по країнам мотаєшся, як білка в колесі, – твердила мама.
Я мовчала. Незабаром купила собі квартиру і з’їхала від батьків – тоді моє життя і налагодилася, адже я не чула цих постійних докорів. Потім я обзавелася машиною, зробила ремонт, відпочила за кордоном, а про Лесю я нічого не чула.
Я підробляла в декількох агентствах, тому зарплата у мене була хороша. Після чергового відрядження я навідалася до батьків і дізналася, як справи у двоюрідної сестри.
Бабуся купила їй однокімнатну квартиру. Леся вискочила заміж, покинула роботу і почала заповнювати свій материнський ресурс. Родичі вважали, що вона на правильному шляху, а я зі своєю свободою і кар’єрою залишуся старою дівою.
Леся народила двох дітей. Природно, в однокімнатній квартирі стало тісно – тому бабуся подарувала їй двокімнатну квартиру. А коли Леся народила третю дочку, чоловік зібрав валізи і попрощався з нею. Жила вона в свої 32 роки на жалюгідні елементи і економила на всьому. Я за цей час змінила машину, купила невеличкий будиночок за містом і добралася до керівної посади.
– Віддай Лесі свою машину, їй дітей треба возити. Ти собі на іншу заробиш, – сказала бабуся.
– З якого це дива? Я працюю, гроші відкладаю, мені просто так ніхто авто не видає.
– Сама подумай, Лесі важко одній з трьома дітьми. Їй машина більше потрібна, ніж тобі.
– Бабусю, хочеш – даруй машину своїй Лесі, а у мене інші плани. Вона доросла, знає, що робить.
Мене назвали егоїсткою. Хороший розклад. Їй і так всі допомагали, а я сама всього добивалася. Чому я повинна відмовитися від свого комфорту? Поки я розмірковувала на цю тему, пролунав дзвінок – це була Леся:
– Привіт! Чула, ти собі машину нову купила. Віддай мені стару? Я вийду на роботу і розрахуюся з тобою. Твої ж племінники на ній їздити будуть. Подбай про них. У тебе своїх дітей немає, ти повинна піклуватися про моїх.
– Я повинна? Я нікому нічого не винна. Вибач, але я змушена тобі відмовити.
Цього разу навіть мама мене підтримала. Вона завжди лояльно ставилася до племінниці, але цього разу родичі явно перегнули палицю.
– Зіпсувала я з сестрою стосунки через цю машину. Ми і так гроші на квартиру їй давали, вистачить, – сказала мама.
Поки ми з нею обговорювали цю тему, мені зателефонувала її сестра, моя тітка, і запитала, чи мені не соромно. Я спокійно відповіла, що ні, заблокувала всі номери і вирішила обірвати зв’язок з родичами. Леся нехай хоч десять дітей народжує, це її справи. А в моєму житті мої правила.
Фото ілюстративне, з вільних джерел.
